Україна і Молдова отримали статус країн-кандидатів у члени ЄС. 

Але одночасно на тому ж таки саміті Євросоюзу було відмовлено країнам, які мають статус кандидата багато років — Албанії і Північній Македонії. Попри виконання необхідних умов, вони й далі залишаються у підвішеному стані.

Якщо політика розширення ЄС не зміниться, то на Україну і Молдову чекає таке ж розчарування, як це випало на долю Балканських країн.

Серед іншого, це сигнал і для Польщі, уряд якої швидко оголосив, що кандидатський статус України — це переважно його заслуга. І дійсно, він доклав багато зусиль, щоб заявка України мала успіх.

Проте, якщо Польща хоче, щоб її підтримка України стала тривалим успіхом, то повинна негайно виступити з ідеями нової політики щодо сусідів ЄС, які хочуть стати членами цього ексклюзивного клубу, йдеться в статті директора Варшавського Бюро Європейської Ради Закордонних Справ (ECFR) Пйотра Бураса В ЄС без розчарувань: як Польща може допомогти подальшій євроінтеграції України.

Ключове питання на сьогодні, як укласти відносини з аспірантами до ЄС у найближчі роки у такий спосіб, щоб не вбити у них проєвропейського ентузіазму (або розбудити його наново).

Це чудовий час для нової польської дипломатичної ініціативи.

Вона могла би будуватися на здобутках "Східного партнерства", проте в нових умовах мала б бути пропозицією не тільки для східних сусідів, а й взагалі новою політикою розширення ЄС.

Як могли би виглядати зрізи відповідної польської пропозиції?

ЄС якнайшвидше повинен розпочати переговори з усіма Балканськими країнами, а також з Україною та Молдовою, про вступ до спільного європейського ринку, тобто дати громадянам цих країн перспективу надання усіх чотирьох свобод ЄС: вільного руху робочої сили, капіталів, товарів і послуг.

Це такий собі передпокій ЄС: участь в економічній співпраці, однак без права голосу в інституціях.

Мало? Не зовсім. Участь у спільному ринку вимагає тих самих приготувань, що й вступ до ЄС, натомість опір щодо прийняття нових членів лише до економічної спільноти буде набагато менший, ніж щодо пов’язаних із цим реформ інституцій і змін у політичному укладі сил в ЄС.

Така нова пропозиція політики розширення не може оминути питання твердої безпеки: мілітарної, кібернетичної й охорони критичної інфраструктури.

Ця пропозиція, назвемо її "Партнерством задля розширення", сьогодні дуже потрібна.

Докладніше - у матеріалі Пйотра Бураса В ЄС без розчарувань: як Польща може допомогти подальшій євроінтеграції України.