Як Україні і Польщі залишити історичні суперечки у минулому

11 липня у Польщі "Національний день пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян II Речі Посполитої" – вшановують пам’ять жертв Волинської різанини. 

Про те, як розв'язати історичні суперечки між Україною та Польщею, читайте в колонці заступника директора Центру діалогу імені Юліуша Мерошевського (Польща) Лукаша Адамського Як не дати історичним суперечкам знищити зближення України та Польщі.

За президентства Володимира Зеленського проблеми на тлі історії почали відігравати значно меншу роль у польсько-українських відносинах, пише Лукаш Адамський. 

Автор колонки зазначає, що клімат довіри та бажання вирішити ці проблеми стали поступово повертатися.

Дуже позитивно було сприйнято визнання у Люблінській декларації, підписаній рік тому міністрами закордонних справ Польщі, Литви та України, давньої Речі Посполитої як джерела європейських цінностей і політичної культури всіх країн регіону.

Війна неймовірно зблизила наші країни і наші народи, зауважує доктор історії. Навіть кола націоналістів, для яких проблема Волинської різанини й досі є надзвичайно важливою, відверто симпатизують українській боротьбі проти Росії, а влада робить усе, щоб мобілізувати громадську думку на підтримку України.

Тому колишні українські історичні демагоги вже не нападають на Польщу, або тому що змінили власну думку, або тому що не бачать внутрішньополітичної доцільності в антипольських випадах – адже симпатія українців до поляків і Польщі, завжди висока, нині просто величезна. 

Україна також зробила позитивний історичний жест щодо Польщі – відкрила важливих для польської історичної пам’яті левів на польському військовому цвинтарі у Львові, які кілька років стояли там у картонних коробках. Вона також оголосила про намір зняття заборони на ексгумації.

Однак періоди внутрішньополітичного національного консенсусу, попереджає Лукаш Адамський, рідко тривають довго.

Історія все ще має потенціал обтяжити польсько-українські відносини в майбутньому, ускладнюючи політикам, особливо тим, хто звертається до правого електорату, проводити політику зближення між двома країнами.

Безперечно, найбільшим викликом буде вирішення проблеми Волинської різанини, яку в Україні називають "трагедією" (зауважимо, що поляки часто протестують проти такої назви злочину, оскільки вони трактують поняття трагедії вужче – не стільки як щось жахливе, але як щось жахливе, що сталося в результаті вироку долі, а не внаслідок свідомих дій людей).

Тут проблема не в тому, що сталося майже вісімдесят років тому, пише автор колонки, а в тому, як це подається сьогодні.

У Польщі часто не розуміють, що УПА в українській пам’яті є не стільки антипольською силою, як радше живою традицію опору проти Росії.

Зрештою, величезна частка родин у Західній Україні мала когось в УПА, тому з політичного погляду важко уявити, щоб українські політики колективно засудили УПА як формацію, заплямовану злочинністю.

Можна, однак, уявити собі принаймні засудження тих командирів УПА, котрі були ініціаторами та головними виконавцями етнічних чисток.

Це явно сприйматиметься як сигнал готовності Києва заспокоїти занепокоєння поляків.

На практичному рівні для вирішення суперечки щодо трактування Волині доцільно було б відновити професійний історичний діалог під егідою обох країн. Це можна зробити, наприклад, за допомогою Центру діалогу Юліуша Мерошевського, інституції, створеної законом Сейму, ухваленим кілька днів тому, основною діяльністю якої буде ведення та підтримка діалогу, зокрема інтелектуального, між поляками та українцями.

Перш за все, необхідно обговорити критерії оцінки подій минулого, цінності, на основі яких ми маємо про них судити. Вироблені таким чином спільні рекомендації використовувати для всебічної характеристики найконфліктніших питань, таких як гайдамаччина, польсько-українська війна за Львів і Галичину 1918-1919 рр., становище українців у міжвоєнній Польщі, Волинська різанина чи антиукраїнська діяльність польського підпілля у східній частині сучасної Польщі та післявоєнні депортації українців.

Докладніше - у колонці Лукаша Адамського Як не дати історичним суперечкам знищити зближення України та Польщі.