Такого ще не було в україно-словацьких відносинах. Послідовну проукраїнську позицію зараз займає і президент Словаччини, і прем'єр, а на додачу - ще і міністри закордонних справ та оборони.

Правляча коаліція стрімко втрачає популярність через дуже особистий конфлікт між лідерами двох партій: Ігорем Матовичем (OĽANO) та Ріхардом Суліком (SaS). 

Вже зараз опозиція, серед яких є чимало проросійських політиків, має найкращі шанси на перемогу у разі дострокових виборів. А зважаючи на те, що конфлікт всередині коаліції триває, до виборів, які пройдуть на початку 2024 року, їхні рейтинги можуть додатково обвалитися. 

Про те, чому над українсько-словацкими відносинама нависла загроза читайте в матеріалі редактора "Європейської правди" Юрія Панченка і директора Інституту Центральноєвропейської Стратегії Дмитра Тужанського Словаччина на порозі реваншу: чому це небезпечно і що може зробити Київ.

Два тижні тому, 6 липня, партія SaS ("Свобода і Солідарність") заявила, що розриває коаліційну угоду з трьома іншими партнерами — OĽANO ("Звичайні люди і незалежні особистості"), Sme Rodina ("Ми сім’я") та Za ľudí ("За людей"). 

Оголошуючи про фактичний вихід SaS з коаліції, Ріхард Сулік одночасно закликав прем’єра Едуарда Гегера підготувати нову редакцію коаліційної угоди до кінця серпня. 

Саме присутність лідера OĽANO, Ігоря Матовича, та нинішнього міністра фінансів в уряді і є ключовою проблемою для SaS.

Якщо Ігор Матович залишиться в уряді, то вже у вересні SaS піде і з уряду, і - остаточно - з коаліції.

Проблема почалася на початку 2020 року, коли переможцем парламентських виборів стала партія OĽANO на чолі з популістом Ігорем Матовичем. 

Переломним став березень минулого року. На тлі падаючих рейтингів та слабкого старту кампанії вакцинації, Матович вирішив зробити "хід конем", закупивши у РФ партію вакцини "Спутник V".

Це викликало протести всередині коаліції та ледве не призвело до позачергових виборів. 

Ігор Матович зажадав собі посаду міністра фінансів - і у коаліції не було іншого вибору, крім як погодитися на це.

На додачу, посада міністра фінансів дала Матовичу потужний інструмент тиску на коаліцію - жодна урядова програма не могла запрацювати без його підпису.  

Причиною нової кризи став так званий "пакет Матовича" — податкові бонуси та дотації сім’ям з дітьми на загальну суму 1,2 мільярда євро, що складає 1% бюджету країни.

На початку червня президентка Словаччини Зузана Чапутова ветувала цей пакет і відправила його назад до парламенту. Проте незабаром депутати подолали президентське вето з перевагою всього в один голос (77 "за" зі 150).

Ігор Матович відмовляється знову йти у відставку, цього разу вже з посади міністра фінансів, та загалом з уряду. І його партія в цьому його підтримує. Натомість, SaS продовжує наполягати на відставці Матовича.

Наразі обговорюється 4 ключові сценарії виходу з кризи:

Перший: OĽANO та прем’єр Едуард Гегер приймають ультиматум SaS. Це малоймовірно.

Другий: одночасно йдуть з уряду і Матович, і Сулік, але SaS залишається в коаліції 4-х та уряді, проводячи відповідну ротацію. 

Третій: остаточний вихід SaS з коаліції та відставка її міністрів з уряду, що не обов'язково призведе до дочасних виборів, а створить ситуацію уряду меншості. У всякому разі в цьому переконує саме SaS, зокрема, аби зняти з себе відповідальність за можливе повернення Фіцо.

Четвертий: прем’єру Едуарду Гегеру вдасться помирити Ріхарда Суліка та Ігоря Матовича, переписати коаліційну угоду так, щоб усі знову були більш-менш задоволені, зберегли обличчя, а коаліція та уряд 4-х продовжили роботу з вересня. 

Такі політичні зигзаги у Словаччині мають привертати увагу в Києві. 

Зміна влади у Словаччині ймовірно призведе до проблем із передачею зброї Україні, адже цю політику активно критикує лідер Smer-SD Роберт Фіцо. 

Новий уряд може змінити і позицію Словаччини щодо санкцій, приєднавшись до позиції Орбана.

Не менш важливими для української стійкості є реконструкція КПП "Ужгород - Вишнє Нємецьке".

Потенціал Словаччини для експорту українських зернових, а також для реверсу енергоносіїв можливо не такий потужний, як випадку з Польщею, але також вкрай важливий. 

Докладніше - в матеріалі редактора "Європейської правди" Юрія Панченка і директора Інституту Центральноєвропейської Стратегії Дмитра Тужанського Словаччина на порозі реваншу: чому це небезпечно і що може зробити Київ.