Повномасштабна війна Росії проти України в багатьох східноєвропейських країнах, не з чуток знайомих із радянською окупацією і тоталітаризмом, різко поставила питання необхідності завершити декомунізацію і остаточно прибрати з публічного простору пам'ятники епохи СРСР.

Не є поза цим процесом і Естонія, де таких пам'яток радянської окупації збереглося чимало.

І якщо у більшості естонських міст декомунізація не викликала протестів, то символом "ватного опору" став радянський танк Т-34 у місті Нарві.

Про особливості ситуації у естонській Нарві читайте в статті провідного наукового співробітника Академії Сил оборони Естонії, професора університету Тарту Владіміра Сазонова Символ окупації: як Естонія завершує декомунізацію у найбільш проросійському місті країни.

Монумент на честь танка Т-34 (точніше, танка Т-34-85) було встановлено у Нарві ще 9 травня 1970 року на честь 25-річчя перемоги над фашистською Німеччиною.

Його встановила окупаційна радянська влада на тому місці, де червона армія під командуванням маршала Леоніда Говорова форсувала річку Нарова в липні 1944 року.

СРСР під час захоплення міста знищив, по суті, Нарву епохи Середньовіччя та бароко.

Влітку 1944-го в Нарві залишилося кілька людей. Згодом населення почало знову зростати, проте етнічний склад змінився повністю. Якщо до 1939 року населення Нарви було переважно естонським, то до кінця радянської окупації 1989 року у Нарві жило 85,9% росіян, а естонців було лише 4%.

Навіть зараз за 90% населення Нарви становлять росіяни.

Як наслідок, у Нарві явно видно сильну присутність "русского миру", а значна частина містян негативно налаштовані щодо Естонії, естонської влади, часто відкрито підтримуючи путінський імперіалізм.

Розмови про необхідність перенесення танка велися й раніше, проте досі було мало охочих провокувати "русский мир" Нарви на протести.

Однак після 24 лютого ці аргументи втратили будь-яку силу. А необхідність усунути з суспільного простору монумент радянському мілітаризму об'єднав естонське суспільство.

Після тривалих заперечень влада Нарви і її мер вирішили погодитися з такими вимогами і перемістити танк.

Втім, ситуація ще далека від вирішення.

Так звані "ветерани пам'ятника" не відходять від танка ні на хвилину. Як мінімум близько десятка людей постійно чергують біля монумента, починаючи з 3 серпня.

Та це далеко не все. Значна частина жителів Нарви озлоблені тим, що танк збираються перенести. Лунають крики: "Це наша історія! це наша пам'ять! ми – радянські люди!".

Чи є підстави очікувати, що протистояння в Нарві вийде з-під контролю, вилившись у повторення подій "Бронзової ночі" квітня 2007 року?

Поки що такий сценарій видається малоймовірним.

Настрій у нарвитян, які протестують проти перенесення танка, не такий вже й войовничий (зрештою, учасники протестів стали старші на 15 років) та їх, мабуть, не так і багато, як було проросійськи налаштованих осіб у Таллінні у квітні 2007 року.

Докладніше - у матеріалі Владіміра Сазонова Символ окупації: як Естонія завершує декомунізацію у найбільш проросійському місті країни.