Президент Володимир Зеленський та глава МЗС Дмитро Кулеба закликали ЄС не видавати візи росіянам, запровадивши ці обмеження як черговий санкційний пакет для країни-агресорки.

Спочатку ця пропозиція не викликала ентузіазму в Єврокомісії. Втім, дискусія набула нового змісту після заяви очільника МЗС Естонії Урмаса Рейнсалу про презентацію плану обмежень на туристичні поїздки до ЄС на загальноєвропейському рівні під час зустрічі з міністрами закордонних справ у Празі наприкінці серпня. Аналогічну пропозицію озвучували високопосадовці Латвії, Фінляндії, Чехії та Польщі.

Про те, чи можна відмовляти у наданні шенгенських віз на підставі громадянства та як забезпечити єдність усіх країн-членів ЄС в ініціативі з візовими обмеженнями, читайте в статті керівниці ГО "Європа без бар’єрів" Ірини Сушко Європа без росіян: як переконати держави ЄС закрити кордон для громадян РФ.

Відповідно до прецедентного права Суду ЄС, обмеження однієї з чотирьох фундаментальних свобод на вільне пересування осіб можливе лише за умови настання справжньої загрози.

При цьому критерії того, що може вважатись такою загрозою, все ще залишаються невизначеними.

Саме національні органи влади держав-членів мають можливість трактувати ці загрози, виходячи з власних оцінок ризиків.

Так, з початком пандемії ковіду країни-члени використовували своє право на тимчасове закриття внутрішніх та зовнішніх кордонів.

Чи може розв’язання РФ війни проти України вважатися достатнім ризиком для змін у візовій політиці ЄС?

Відповідь – так. Особливо беручи до уваги те, що Україна не просто межує з чотирма країнами ЄС, але є кандидатом у члени Євросоюзу та попри війну продовжує виконувати зобов’язання у сфері захисту західного кордону, реадмісії та інших безпекових завдань.

По суті, статус країни-кандидата, що є передумовою для вступу до ЄС, має спонукати країни-члени Євросоюзу сприймати загрози Україні як свої, застосовуючи принцип солідарності та взаємодопомоги.

Однак усе це потребує діалогу та обговорення вже зараз.

Вже лунають голоси правозахисників, які намагаються довести, що громадянство не може накладати на особу відповідальність за дії влади, а Шенгенські норми не містять інструментів припинення віз за національністю чи громадянством.

Тут варто нагадати, що в’їзд до ЄС – це не право, а привілей, який набувається шляхом реформ та завоювання довіри від партнерів.

Зокрема, для того, наприклад, щоб Євросоюз відкрив кордони для українців, було впроваджено низку безпекових стандартів ЄС та виконано завдань у сфері фундаментальних прав людини. Нічого подібного з боку Росії зроблено не було.

Тож якщо ціла країна втрачає довіру, то як бути з її громадянами?

До речі, для тих громадян РФ, що не згодні з путінським режимом, завжди залишається право шукати захист та притулок в ЄС.

Тривалий час Росія залишалася серед лідерів за отриманням шенгенських віз та з найменшим відсотком відмов. Настав час відновити справедливість.

При цьому варто бути готовими до того, що лідери ЄС не відразу погодяться на такі зміни. Тож не виключено, що добиватися заборони короткострокових віз для росіян доведеться у кілька кроків. 

Крок перший - усі привілеї мають бути скасовані, крок другий - обмежити доступ до віз та кордону, крок третій - ревізія кодексів та регуляцій з питань мобільності. 

Докладніше про ці кроки і загалом про можливість заборони на виїзд росіян до Євросоюзу - у матеріалі Ірини Сушко Європа без росіян: як переконати держави ЄС закрити кордон для громадян РФ.