Уряди України та Молдови шукають цілісний підхід у своїй стратегії приєднання до Євросоюзу. 

Однак незалежно від того, наскільки професійно Київ та Кишинів зможуть вибудувати свою політику вступу, вони мають враховувати досвід попередніх розширень ЄС та підводні камені, які можуть з’явитись у процесі вступу. 

Про це – у статті старшого аналітика Центру "Нова Європа" Леоніда Літри Залежність від сусіда: чому вступ України до ЄС прив'язаний до Молдови і навпаки.

Досвід країн Центральної Європи та Балтії часто є основним орієнтиром у процесі вступу, особливо з точки зору швидкості та якості імплементації реформ (принаймні на момент вступу).

Утім, сьогодні найбільш релевантним досвідом для України, Молдови та, ймовірно, Грузії є балканський кейс, який, на жаль, може не надто надихати Київ і Кишинів. Проте він найбільш реалістично відображає те, з чим доведеться зіткнутися Україні та Молдові.

ЄС визнав перспективу членства Балкан у 2003 році. Проте минуло багато років, перш ніж Північна Македонія, Чорногорія, Албанія та Сербія отримали кандидатський статус, тоді як Боснія і Герцеговина та Косово все ще залишаються потенційними кандидатами.

Наступного 2023 року виповниться 20 років відтоді, як почався процес інтеграції Балкан, і лише Хорватії вдалося стати членом ЄС.

Для решти країн регіону процес застопорився з обох сторін.

Тим часом ці держави втрачають інтерес і роблять вигляд, що проводять реформи, тоді як ЄС удає, що інтегрує ці країни. Це нагадує старий радянський анекдот: "Ми робимо вигляд, що працюємо, а ви робите вигляд, що нам платите".

Довіра до процесу вступу послабшала з багатьох причин.

Отримавши статус кандидата на членство в ЄС, Україна та Молдова, незважаючи на різні "вагові" категорії, тепер пов’язані між собою через процес вступу.

Приклади інтеграції балканських країн показують, що така взаємозалежність може бути як слабкістю, так і сильною стороною.

Адвокатуючи надання їм статусу кандидата, Україна та Молдова здебільшого вели кожна свою гру. Проте ця стратегія принесла мало позитивних результатів.

Одним із важливих принципів розширення ЄС є добрі відносини між сусідами. Тому заради вступу в ЄС Україні та Молдові доведеться знайти спільний знаменник і звести непорозуміння до мінімуму.

Те ж саме стосується відносин з іншими країнами-членами ЄС, які, за бажання, можуть заблокувати процес вступу.

Поки дві наші країни пов’язані у процесі інтеграції, ми будемо рухатись вперед тільки за умови, якщо і Україна, і Молдова добре виконуватимуть своє домашнє завдання.

Неналежна імплементація реформ впливатиме не тільки на свою перспективу членства, але й на перспективу сусіда.

Тож на цьому етапі обидві країни повинні бути зацікавлені в тому, щоб рухатись вперед разом і синхронізувати свій порядок денний.

В той самий час синхронізацію не слід сприймати як перебування обох країн в одному кошику, інакше вони можуть стати заручницями одна одної, як це було у випадку з Албанією та Північною Македонією.

Це означало б, що замість того, щоби просувати вперед, країни насправді будуть стримувати одна одну.

Докладніше - у матеріалі Леоніда Літри Залежність від сусіда: чому вступ України до ЄС прив'язаний до Молдови і навпаки.