В останній день липня ще одна війна в Європі – цього разу на Балканах – здавалася як ніколи реальною.

На щастя, ескалації вдалося уникнути, проте криза жодним чином не вирішена. Сербія та частково визнане Косово мають намір наполягати на своєму, що не залишає місця компромісу.

Про те, які інтереси сторін у цьому конфлікті, хто має з нього політичні дивіденди та чи несе конфлікт загрози Україні читайте в статті журналістки "Європейської правди" Дар'ї Мещерякової (з Косова) та редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Шантаж барикадами: чи почнеться війна між Косовом та Сербією та як варто діяти Києву.

Також радимо подивитися відео на YouTube-каналі ЄвроПравди про цей конфлікт та роль у ньому РФ.

На порозі збройної сутички опинилися Сербія та частково визнане Косово.

Кризу спричинило рішення косовської влади з 1 серпня змусити своїх громадян сербського походження користуватися лише документами та автономерами державного зразка. А не сербськими чи нейтральними, якими воліють користуватися на півночі Косова – території, населеній етнічними сербами.

У відповідь серби почали будувати барикади та навіть обстріляли поліцейських (згодом стало відомо, що в сутичках постраждали 11 осіб).

Керосином у багаття (як завжди) плеснули Сербія та РФ.

Перша привела свою армію до стану бойової готовності, погрожуючи силою захистити косовських сербів. А друга відзначилася заявою, звинувачуючи Косово, а точніше, Захід, у провокаціях, метою яких є "вигнання сербського населення з Косова".

Якщо нинішня криза і має свого переможця, то це президент Сербії Александар Вучич.

Вже довгий час йому вдається поєднувати непоєднуване. Відносно добрі відносини із Заходом та підтримку сербських радикалів. Курс на членство у ЄС та дружбу з Путіним.

Війна в Україні зробила сербський шпагат як ніколи ризикованим. Вимоги ЄС приєднатися до санкцій проти РФ (що Сербія має зробити як країна-кандидат) ставали все більш наполегливими.

Цього разу перед сербським президентом також стояло вкрай непросте завдання.

З одного боку, перед місцевим глядачем треба показувати себе мужнім та безкомпромісним борцем за єдність країни. Але одночасно для західного треба позиціонувати себе як відповідального політика, який з останніх сил стримує радикалів, котрі вимагають розпочати нову війну.

Завдання непросте, проте приз того вартий. Така стратегія дозволяє Вучичу зберігати можливість для маневру та сподіватися й надалі уникати необхідності введення санкцій проти РФ.

Нинішня криза значною мірою стала результатом того, що у колективного Заходу не знайшлося дієвої стратегії для Косова та Сербії.

Довгий час стратегія ЄС полягала в тому, що спільний рух до членства у Євросоюзі має хоч якось примирити Приштину та Белград. Однак уже зараз очевидно, що ця стратегія провалилася.

Антизахідна пропаганда останніх років робить своє.

Щоправда, позиція Сполучених Штатів набагато рішучіша – хоча саме посол США переконав владу Косова відтермінувати нововведення, там стверджують, що підтримують цей крок Приштини.

Це дає надію, що ситуація багаторічної невизначеності нарешті добіжить кінця. І тоді ЄС все ж доведеться обирати, на чиєму боці їм бути.

Обирати доведеться і Україні.

Докладніше про те, як протистояння виглядало із Косова та Сербії, а також про виклик для ЄС, США та України - у матеріалі Дар'ї Мещерякової (з Косова) та Юрія Панченка Шантаж барикадами: чи почнеться війна між Косовом та Сербією та як варто діяти Києву.