У березні 2022 року прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) розпочав розслідування міжнародних злочинів, серед яких воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України. 

Україна не є учасницею Римського статуту (далі – РС) – міжнародної угоди, на основі якої був заснований та діє МКС. Однак Київ скористався спеціальною процедурою визнання юрисдикції Суду для держав, які не приєднались до РС, але бажають, щоби Міжнародний кримінальний суд розслідував міжнародні злочини, що, зокрема, вчиняються на їхній території.

Про те, чому Україна досі не ратифікувала Римський статут та що надасть його ратифікація, читайте в статті старшої викладачки кафедри міжнародного та європейського права Національного університету "Києво-Могилянська академія" Ґаяне Нуріджанян Гаага без впливу та з обов’язками. Як Україна шкодить собі, не ратифікуючи Римський статут МКС.

Нерідко доводиться чути питання про те, чому Україна не приєдналася до Римського статуту, якщо ми все одно дали Міжнародному кримінальному суду право розслідувати злочини на нашій території.

Ще в 2001 році Конституційний суд України зазначив, що положення РС не узгоджувалися з Конституцією України. І що Конституція не передбачає можливості "доповнення судової системи України" (у цьому випадку Міжнародним кримінальним судом). 

Тут слід пояснити, що Міжнародний кримінальний суд уповноважений розглядати справи лише у випадках, коли національна система правосуддя не спроможна або не бажає розслідувати міжнародні злочини, що підпадають під юрисдикцію МКС. 

Цю конституційну перешкоду для ратифікації Римського статуту усунули у 2019 році, коли в Конституцію внесли зміни, що "Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду".

Тим не менше, Україна досі зволікає з ратифікацією Римського статуту.

Зрозуміти принаймні одну з причин такого зволікання дозволяє нещодавнє рішення парламенту.

У травні цього року Верховна рада доповнила Кримінальний процесуальний кодекс новим розділом - "Особливості співробітництва з Міжнародним кримінальним судом". Розділ починається словами про те, що держава може обирати коло осіб, щодо яких виконувати свої зобов’язання щодо співпраці з МКС. 

Це взагалі не так. І те, що ми не ратифікували Римський статут, цього "не так" не змінює.

Спроба обмежити у КПК коло осіб, щодо яких Україна може співпрацювати з МКС, не впливає на реальний обсяг зобов’язань України щодо цього.

Але саме ця хибна логіка заважає Києву ратифікувати РС.

Існують побоювання, що ратифікація Римського статуту поширить юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на дії Збройних сил України.

Але і це не так. Розширення юрисдикції не буде з тієї причини, що МКС вже має таку юрисдикцію від 2014 року, на підставі визнання Україною юрисдикції МКС у спеціальному порядку.

Так чому ж Україна сама має бути зацікавлена ратифікувати Римський статут?

По-перше, через те, що із приєднанням до МКС Україна не здобуде нових ризиків. 

По-друге – через те, що з ратифікацією ми отримаємо нові можливості, а без неї – втратимо. Зокрема, ратифікація Статуту надасть Україні право участі в роботі Міжнародному кримінальному суді. А ще зміцнить позицію України щодо членства у ЄС та на міжнародній арені загалом. 

Докладніше - у матеріалі Ґаяне Нуріджанян Гаага без впливу та з обов’язками. Як Україна шкодить собі, не ратифікуючи Римський статут МКС.