Зменшення частки держави в економіці через масову приватизацію почасти сприятиме боротьбі з корупцією та обмеженню надмірного впливу олігархів. А це, у свою чергу, сприятиме євроінтеграції України. 

Про те, як у Євросоюзі змінювалися підходи до управління майном і коли Європейська комісія змушувала національні уряди продавати свої активи читайте в статті адвокаційного менеджера Transparency International Ukraine Кирила Сидорчука Чому приватизація полегшить Україні шлях до ЄС: досвід трьох країн.

Приватизація не була цілеспрямованою політикою Європейського Союзу, а радше наслідком європейської інтеграції. До неї часто вдавалися країни, щоб прискорити свій вступ до ЄС та єврозони і вирішити гострі економічні проблеми.

Однак історія знає випадки, коли європейська бюрократія виходила за межі м’якого примусу і приймала недвозначні рішення щодо подальшої долі державних підприємств.

Наприклад, в Італії велика частка підприємств промисловості була під урядовим контролем. 

У першій половині 90-х уряд Італії зобов’язався до 1996 року скоротити борг держпідприємств до рівнів, що прийнятні для приватного сектора в ринковій економіці.

Домовленість не залишала італійцям простору для маневрів: це можна було втілити лише за допомогою масштабної приватизації.

Держустанова Інститут промислової реконструкції (IRI) та державна холдингова компанія Ente Nationale Indrocarburi (ENI), що контролювали підприємства промисловості, перетворили в акціонерні компанії. 

Їхня доля склалась по-різному. Згодом були приватизовані усі ключові активи IRI – банки Credito Italiano, Banca Commerciale Italiana, оператор зв’язку Telecom Italia, а також Autostrade per l’Italia – компанія з управління ділянками автомагістралей, що перебувають у концесії. Сам Інститут остаточно ліквідували у 2002 році. 

ENI також пережив масштабне відчуження активів, а держава залишилась міноритарним власником.

Не менш масштабне роздержавлення розгорталося і в посткомуністичній Польщі.

Усього з 1990 до 2011 рік було продано 5992 підприємства з державною участю. Найдорожчим активом стала телефонна компанія Telekomunikacja Polska (понад $6 млрд).

У 2009 році у Греції вибухнула економічна криза. Країна роками жила не по кишені і все глибше влазила у зовнішні борги. 

Особливо неприємно стало, коли всі довідалися, що чиновники в Афінах брехали про реальний стан справ і малювали статистику.

Навесні 2010 року уряд Греції надіслав до Європейського центрального банку, Єврокомісії та МВФ офіційний запит щодо надання екстреної фінансової допомоги. Греція отримала 110 млрд євро під 5% річних в обмін на реалізацію програми структурних перетворень.

Була серед них і приватизація державної власності на суму у $50 млрд.

Однак політичний клас не виявив бажання продавати активи і успішно провалив узгоджений план.

1 липня 2015 року у Греції таки настав технічний дефолт. Згодом уряд поступився тиску міжнародних кредиторів. 9 липня уряд Греції надав їм план більш радикальних змін, що містив, зокрема, й перелік інфраструктурних об’єктів під приватизацію.

Приватизація допомогла суттєво зменшити державний борг. Улітку 2018 року міністри економіки та фінансів держав єврозони констатували завершення економічної кризи і домовилися про списання решти боргів. 

А що Україна? Перед великою війною в Україні налічувалося більше 3,5 тисяч підприємств державної форми власності. З них лише 1382 реально функціонують і лише 862 є прибутковими.

Левова частка з них не є вкрай значущими для української економіки, проте все одно споживають кошти з державного бюджету.

За європейськими мірилами такий стан справ несумісний з правилами чесної конкуренції і вільного ринку.

Війна лише загострює цю проблему. А отже, приватизація виглядає логічним рішенням. В умовах тотального падіння ВВП усунення з економіки зайвого генератора збитків стає важливим як ніколи.

Докладніше - у матеріалі Кирила Сидорчука Чому приватизація полегшить Україні шлях до ЄС: досвід трьох країн.