Росія, яка досі позиціонує себе як "куратор" Південного Кавказу, вже не має достатньо сил підкріпити це на практиці. 

Особливо помітно це стало цьогоріч, після початку повномасштабної війни проти України.

Слабкістю РФ вже почав активно користуватися Азербайджан. Його дії стають більш агресивними, а вимоги категоричними.

На цьому тижні це вилилося у новий збройний конфлікт у Карабаху – найбільший від завершення війни у 2020 році.

Про наростання напруги в регіоні читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Карабаська "відплата": як Росія почала втрачати Південний Кавказ.

Тристороння угода Азербайджану, Вірменії та Росії про припинення вогню, підписана восени 2020 року, не призвела до реального завершення бойових дій. Протягом 2021 року та на початку нинішнього у регіоні сталася низка сутичок між азербайджанськими та вірменськими військовими. Іноді навіть із застосуванням артилерії.

Згідно з повідомленнями Міноборони Азербайджану, вранці 3 серпня вірменські сили "провели інтенсивний обстріл позиції азербайджанської армії на Лачинському напрямку". У Вірменії натомість зазначають, що "азербайджанські підрозділи, грубо порушивши режим припинення вогню, із застосуванням мінометів, гранатометів та ударних БПЛА обстріляли військові позиції та місце постійного перебування однієї з військових частин".

Незабаром азербайджанська сторона оприлюднила відео удару "Байрактара" по вірменських позиціях, а головне – почала позиціонувати ці дії як частину масштабної операції під назвою "Відплата".

За результатами цих сутичок Азербайджан тепер може контролювати Лачинський коридор – стратегічно важливу для карабаських вірмен артерію, що поєднує їх з Вірменією.

Завдяки цьому Баку отримало можливості висунути нову вимогу: Вірменія має передати цю трасу під контроль Баку, а замість неї користатися іншим маршрутом, який ще не збудований. До речі, норма про будівництво впродовж трьох років нового транспортного коридору з Вірменії до Нагірного Карабаху міститься в угоді 2020 року про припинення війни. 

Послаблення позицій Росії в регіоні відбулося через розв’язану нею війну проти України. Агресору доводиться шукати посилення, забираючи солдатів, звідки це тільки можливо. 

Вже помітно, що цим "миротворцям" стає все складніше оперативно реагувати на конфлікти – і Баку цим вдало користується.

Таким чином, нинішня війна в Україні створює для Азербайджану "вікно можливостей". Навряд чи у Баку прагнуть відновлення повномасштабної війни, проте не відмовляться силовим шляхом покращити свої переговорні позиції.

Натомість для Вірменії нинішня ситуація виглядає майже катастрофічною.

Можливостей повернути своїх військових у регіон у РФ немає і навряд чи така можливість з’явиться навіть у середньостроковій перспективі – занадто багато їх вже втрачено.

І це не все – російська війна проти України посилює залежність Кремля від Туреччини. А відповідно, варіант, коли інтереси Вірменії будуть "принесені в жертву" українській війні, стає цілком можливим.

Все це призводить до того, що Вірменія поступово позбавляється своєї проросійськості.

Докладніше – у матеріалі Юрій Панченка Карабаська "відплата": як Росія почала втрачати Південний Кавказ.