Суд ЄС своїм рішенням підтвердив, що законодавство ЄС не дозволяє загальне, невибіркове зберігання даних про трафік, дзвінки і розташування - окрім випадків, коли йдеться про серйозну загрозу для нацбезпеки, і тоді ці заходи теж мають бути суворо регламентованими і обмеженими в часі. 

Як повідомляє "Європейська правда", таке рішення ухвалили за запитом німецького федерального суду, що розглядає скаргу операторів на національне законодавство.

Провайдери поскаржилися на закон про телекомунікації, який зобов’язав їх з 1 липня 2017 року зберігати більшу частину даних про трафік і розташування клієнтів протягом кількох тижнів, зокрема для того, щоб спростити розслідування злочинів і виявлення серйозних загроз.  

Федеральний адміністративний суд у свою чергу звернувся за уточненням до Суду ЄС, тому що у німецькому законі йшлося про менші обсяги даних та коротший час (4-10 тижнів), аніж у подібних справах, які Суд ЄС вже розглядав раніше і для яких є рішення-прецеденти. Крім того, вважається, що німецький закон передбачає достатньо надійний захист даних, які зберігаються, від незаконного доступу і зловживань.

Суд ЄС ухвалив таке ж рішення, як у попередніх схожих випадках - що законодавство ЄС не допускає прийняття національного законодавства про превентивне загальне зберігання даних трафіку й розташування для запобігання безпековим загрозам та розслідування злочинів. Водночас, європейське законодавство не забороняє вимагати такі дані від операторів, коли країна-член зіткнулася із серйозною загрозою для нацбезпеки, яка вже настала або вважається дуже реальною у найближчому майбутньому. У такому випадку вказівка для провайдерів має регулярно переглядатися у суді чи незалежному адміністративному органі і вимога має бути обмеженою у часі, поширюватися на конкретні групи осіб і територію. При цьому, таке національне законодавство має забезпечувати чітку регламентацію того, як зберігаються дані, та запобіжники від зловживань. 

У випадку конкретного німецького закону Суд зауважує, що параметри даних, які мають зберігатися, та період (4-10 тижнів) можуть дозволити робити чимало висновків про приватне життя усіх людей, які відстежуються - з ким вони спілкуються, де проживають, якими маршрутами пересуваються і які місця відвідують, і це поширюється у тому числі на осіб, які мають право на таємницю професійної діяльності - адвокатів, журналістів, лікарів.