Громадянин України Олександр Радкевич, засуджений до позбавлення волі у справі про події 13 січня 1991 року біля Вільнюської телевежі, просив Апеляційний суд Литви звільнити його від кримінальної відповідальності чи хоча б пом'якшити покарання.

Про це, як пише "Європейська правда", повідомляє портал Delfi.

У суді також було заявлено, що отримано інформацію про те, що Радкевич, який раніше служив у територіальній обороні своєї країни, зараз служить у регулярних частинах української армії.

53-річного Радкевича в Литві засудили до чотирьох років позбавлення волі у справі про події 13 січня за керування танком, причетним до подій біля Будинку друку.

Це вже п'яте засідання, на якому суд намагається відкрити справу засудженого, досі суд відкладав засідання через неучасть у них обвинуваченого - оскільки в Україні йде війна, раніше суд не мав даних про те, чи засуджений поінформований належним чином про процес у Вільнюсі.

У грудні він оскаржив вирок в Апеляційному суді Литви. Радкевич мав на це право і після набуття рішенням законної сили, оскільки його справа розглядалася заочно в суді першої інстанції.

До цього на засіданні у червні повідомлялося, що через воєнні дії в Україні Радкевич не може прибути на засідання у Вільнюс. Суд отримав документи, серед яких довідка учасника територіальної оборони, нагородна грамота.

Адвокат засудженого Арвідас Верпячинскас наголосив, що обвинувачений не приховується, проте бере участь у військових діях і через це ще раз просить проводити засідання віддалено. Апеляційний суд нагадав адвокату, що ще раніше це прохання було відхилено.

Верховний суд Греції 9 лютого вирішив не видавати затриманого там Радкевича Литві, його було звільнено.

У листі, що передали Апеляційному суду Литви, українець висловив побоювання у зв'язку з політичним характером його справи. Він зробив такий висновок після слів міністра закордонних справ Литви Габріелюса Ландсбергіса про те, що ця справа є "випадком литовського Нюрнберга". Радкевич – один із 67 осіб, засуджених до позбавлення волі у справі 13 січня. Більшість обвинувачених засуджено заочно, оскільки Росія та Білорусь відмовилися їх видати.