Двомісячна коаліційна криза в Словаччині призвела до відставки чотирьох міністрів та руйнування демократичної більшості в парламенті.

Країна стала ще на крок ближчою до реваншу проросійських сил.

Про те, чи вдасться Братиславі уникнути цього сценарію і як ця криза може відзначитися на підтримці України, читайте в спільній статті директора Інституту Центральноєвропейської стратегії Дмитра Тужанського та редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Проукраїнський уряд втрачає більшість: куди веде Словаччину політична криза.

Якщо описувати суть кризи одним реченням, то йдеться насамперед про міжособистісний конфлікт між лідерами двох, мабуть, ключових наразі партій у прозахідному таборі Словаччини – Ігорем Матовичем з OĽANO і Ріхардом Суліком з SaS. Дві партії перебували у одній провладній коаліції.

Більш того, ця криза була неминучою через характер Матовича. Лідер партії, яка перемогла на виборах 2020 року, став прем'єр-міністром і відразу почав генерувати скандали всередині коаліції. 

Все це завершилося тим, що прем'єр Матович та його однопартієць і тодішній міністр фінансів Едуард Гегер фактично помінялися посадами (унікальний випадок – нинішній прем'єр Гегер є шефом Матовича в уряді, але одночасно – підлеглим у партії).

Згодом, партія "Свобода і солідарність" (SaS) заявила, що не хоче залишатися в урядовій коаліції через незгоду з діями міністра фінансів Ігоря Матовича і 5 вересня словацька коаліція втратила більшість. 

Лідер SaS та міністр економіки Словаччини Ріхард Сулік покинув уряд разом з трьома іншими своїми колегами.

Незгода між Суліком і Матовичем стосувалася таких питань, як боротьба зі зростанням інфляції, викликаним збільшення цін на енергоносії через вторгнення Росії в Україну, а ще раніше – заходами по боротьбі з епідемією коронавірусу.

Не дивлячись на те, що SaS вийшла з коаліції, її лідер Ріхард Сулік заявив, що буде підтримувати уряд Едуарда Гегера – причому не лише не голосуватиме за його відставку, але й навіть страхуватиме коаліцію голосами для проведення необхідних рішень. 

В іншому випадку з’явиться пряма загроза недієздатності парламенту та уряду, а відтак – дочасних виборів.

Такий сценарій означатиме проросійський, а також антидемократичний реванш у Словаччині. 

Невипадково риторика словацької опозиції стає все більш проросійською. Останній скандал – виступ посла РФ Ігоря Братчикова на "антифашистській" акції Smer-SD.

Чи вдасться Словаччині уникнути проросійського реваншу?

Попри рішення партії Суліка підтримувати уряд і надалі, проблеми для нього лише починаються. 

Як і інші центральноєвропейські країни, Словаччина страждає від стрімкого зростання цін на енергоносії. А на додачу – є однією з найбільш залежних від постачань з РФ країн (хоча, на відміну від Угорщини, намагається дати цьому раду).

Зростання цін на енергоносії стрімко пришвидшило інфляцію – з наближення зими цей фактор лише посилюватиметься. 

Відповідно, падатиме рейтинг уряду та посилюватимуться чвари між партіями, що там залишилися.

Лише цей факт може змусити коаліцію обережно діяти в зовнішній сфері, що може стати проблемою для Києва – під загрозою опиняється очікувана передача Києву словацьких винищувачів МіГ-29. 

Докладніше – у матеріалі Дмитра Тужанського та Юрія Панченка Проукраїнський уряд втрачає більшість: куди веде Словаччину політична криза.