Офіційний Мінськ остаточно відкинув свою ж пропаганду останніх місяців про нібито невтручання у війну Росії проти України.

Тепер білоруська влада не лише визнає свою участь в агресії проти України, але й погрожує новим наступом зі своєї території. І для цього вже запросила до себе російські війська.

Про те, наскільки ймовірним є повторення лютневого наступу з території Білорусі і чи готові до повноцінної війни білоруська влада та білоруське суспільство, дивіться у відео "Європейської правди". Ну а більше деталей – у статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Лукашенко готується до нападу: які погрози здатен втілити білоруський диктатор.

Зараз із великою впевненістю можна припускати, що станом на початок 24 лютого самопроголошений президент Білорусі Александр Лукашенко не лише знав про вторгнення, але й дав згоду на участь білоруській армії. Щоправда, швидше за все, зважаючи на її боєздатність, ця участь могла бути лише допоміжною. Наприклад, контролювати захоплені території, поки основні війська продовжують наступ.

Втім, російський план "взяття Києва за три дні" забуксував вже з першого дня – і це позбавило Лукашенка необхідності надсилати свої війська.

Тож як тільки російські війська покинули північ України, у Мінську спробували виправдатися перед Заходом, посилаючись на неучасть своїх військ у вторгненні.

Все змінилося протягом декількох останніх тижнів.

Рішення Владіміра Путіна грати на підвищення ставок не могло не торкнутися Лукашенка. Тепер він не міг більше вдавати із себе непричетного.

7 жовтня, в день ювілею Путіна, у Санкт-Петербурзі відбувся неформальний саміт лідерів країн СНД. Саме на ньому, як потім розповідав Лукашенко, Путіну вдалося "переконати" його змінити свою політику щодо війни з Україною.

Наслідки не забарилися. Вже ввечері того ж дня МЗС Білорусі викликало українського посла Ігоря Кизима, вручивши йому ноту, де стверджується, що Україна нібито планує удар по території Білорусі. 

10 жовтня Александр Лукашенко зробив декілька гучних заяв.

По-перше, він повідомив, що домовився з Путіним розгорнути спільне регіональне угруповання військ, що викликано "загостренням на західних кордонах" Союзної держави (наддержавного утворення Росії та Білорусі). Більш того, формування цього угруповання вже розпочалося.

Кістяк спільного регіонального угруповання складатимуть білоруські війська.

Друга заява Лукашенка – про повернення до країни російських військових. Тут самопроголошений президент також був не дуже конкретний, не повідомивши їхню кількість.

Наступні заяви Лукашенка радше були адресовані білорусам. Він заявив, що нібито не планує нападу на Україну і війська будуть задіяні лише для захисту у випадку "української агресії". А також що пересічним громадянам нема про що турбуватися – мобілізація проводитися не буде.

Ще місяць тому стало відомо, що Міноборони РФ масово орендує вантажні потужності білоруської залізниці – щось подібне було в лютому напередодні вторгнення.

Втім, як свідчать і українська розвідка, і незалежні білоруські блогери, що фіксують участь своєї країни у війні, ці вантажні перевезення зараз використовуються не для ввезення до Білорусі військової техніки, а для вивезення артилерійських запасів з білоруських складів – Росія вже починає відчувати їхню нестачу.

Це – потужний аргумент проти ймовірності нового повноцінного наступу.

На відміну від лютого, РФ вже не зможе сподіватися на фактор несподіванки, тоді як Україна вже підготувала свій кордон на півночі.

А відповідно, повномасштабний наступ може бути можливий лише з масовим використанням артилерії.

Ще один аргумент проти повноцінного наступу: попри всі войовничі заяви, такий сценарій є невигідним особисто для Лукашенка. А відповідно, навіть попри тиск Путіна, він шукатиме можливості уникнути цього. І хоча його можливості стають все більш обмеженими, ігнорувати цей фактор теж не варто.

Натомість найбільш реалістичним видається використання Білорусі як плацдарму для ракетного обстрілу України.

Останні заяви Лукашенка означають, що час компромісів із білоруським режимом вже пройшов. Україні варто бути до цього готовою.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Лукашенко готується до нападу: які погрози здатен втілити білоруський диктатор.