Чому Польща так і не змогла розірвати альянс із проросійською Угорщиною

Ще до повномасштабної агресії Росії проти України і Польща, і Угорщина мали напружені відносини із Брюсселем. Союз двох лідерів виглядав запорукою того, що ЄС не вдасться покарати ані Варшаву, ані Будапешт.

Через повномасштабне вторгнення РФ в Україну відносини між Варшавою та Будапештом помітно охололи, особливо після висловлення сумніву очільником угорського уряду щодо реальності трагедії у Бучі й інших проросійських наративів.

Як наслідок, польська влада опинилася перед дилемою. Про повноцінне повернення відносин із Будапештом не йдеться. Проте існує потреба узгоджувати свої дії у суперечці з Брюсселем, йдеться у статті кандидата політичних наук Станіслава Желіховського Між Орбаном та Україною: який вибір доводиться робити владі Польщі.

Останніми роками Угорщина була союзником Польщі в Європі.

І це не дивно. Адже в обох країнах до влади прийшли праві політичні сили, що мали схожі риси: в Угорщині – проросійська партія "Фідес" Віктора Орбана, у Польщі – консервативна "ПіС" Ярослава Качинського.

Втім, усе змінила повномасштабна агресія Росії проти України.

Велика війна в Україні, яку розв’язала РФ, зламала підвалини польсько-угорської політичної дружби.

Непорозуміння досягло піка після виявлення українськими військами багатьох тіл убитих мирних жителів в Бучі. Тоді угорський прем’єр, який тільки-но вкотре переміг на парламентських виборах, заявив, що "ми живемо у часи масових маніпуляцій, коли ніхто навіть не впевнений, чи можна повірити своїм очам".

У відповідь на це Ярослав Качинський порадив Орбану "звернутися до окуліста", наголосивши, що його оцінка слів прем’єра є "однозначно негативною".

"Ми не можемо співпрацювати, як досі, якщо це буде таким і надалі", – підкреслив найвпливовіший політик Польщі.

Подібні думки у липні висловив і прем’єр-міністр Матеуш Моравецький.

Та чи настільки категоричною є насправді позиція Польщі?

Попри різні погляди польського і угорського керівництва щодо реакції на злочинні дії Росії, все ж залишилася невирішеною проблема відносин з Євросоюзом.

І у цьому контексті Варшава та Будапешт залишилися в одному човні, хоча ще не так давно Польща мала шанси налагодити мости із Брюсселем.

На початку червня Єврокомісія затвердила Національний план реконструкції Польщі. Водночас вона зазначила, що виплата коштів залежить від виконання вимог щодо очікуваних змін у судовій системі, зокрема ліквідації Дисциплінарної палати Верховного суду.

Згодом виникла патова ситуація. З одного боку, Варшава запевняє, що виконано усі умови ЄС щодо зміни судової системи, з іншого – в Єврокомісії вважають дії уряду в цьому питанні недостатніми.

"Політика є грою інтересів, і в наших інтересах шукати підтримки у зв’язку з інспірованою Берліном агресією європейських інституцій проти Польщі. Таку підтримку може надати будь-яка країна, яка готова проголосувати проти таких дій. Угорщина є державою, з якою можна говорити на цю тему", – наголосив у вересні міністр юстиції та водночас генеральний прокурор Збігнев Зьобро, додавши, що "у політиці переговори ведуться з такими партнерами, які можуть в даній справі мати схожий набір інтересів, і це може нам окупитися".

Вже можна констатувати, що патова ситуація з європейськими грошима породила в правлячій у Польщі коаліції "Об’єднаній правиці" серйозне напруження, дійшовши навіть до переведення "стрілок".

Схоже, що польська влада, яка складається з різних політичних сил, з шаленою швидкістю занурюється у перевиборчий процес.

І саме зараз відбувається визначення того, яким саме складом "Об’єднана правиця" піде на парламентські вибори 2023 року, паралельно шукаючи політичні дивіденди від відновлення співпраці навіть із такими токсичними партіями, як орбанівська "Фідес".

Така ситуація може бути надто небезпечною для України.

Докладніше – у матеріалі Станіслава Желіховського Між Орбаном та Україною: який вибір доводиться робити владі Польщі.