Як Путін намагається знищити підтримку України Євросоюзом
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну надзвичайно об’єднало Європу, покращило сприйняття ЄС у країнах-членах.
Центр "Нова Європа" вирішив дослідити, які питання наразі непокоять європейців у контексті війни найбільше, наскільки вони впливають на підтримку України з боку тамтешніх суспільств та підготували низку рекомендацій, як зберегти підтримку ЄС щонайменше на поточному рівні.
Докладніше – у статті Сергія Солодкого та Маріанни Фахурдінової 8 інструментів російського впливу: як Україні зберегти підтримку громадян ЄС.
Окрім об’єктивних факторів, таких як економічні труднощі та енергетичні проблеми, на думку громадян ЄС можуть впливати також гібридні інтервенції Кремля. Тож ми проаналізували, наскільки ефективними були інструменти Росії з підриву єдності Європи впродовж останніх семи місяців та чи мають вони потенціал розхитувати європейські суспільства у майбутньому.
Ядерний шантаж. Хоча країни Заходу поставилися до погроз серйозно, звернувши увагу на безвідповідальність ядерної риторики Путіна, однак дали зрозуміти, що від підтримки України не відмовляться.
Це не означає, що Путін не вдасться зрештою до використання зброї масового знищення, однак Захід демонструє рішучість не піддаватися на традиційні методи Росії із залякування демократичних країн.
Контакти на високому рівні. Останнім часом переговори європейців із Кремлем викликали у спостерігачів переважно здивування, оскільки марність переговорів із Путіним була більш ніж очевидна навіть для самих переговірників.
Заважало Кремлю використати пропагандистську карту "дружби з європейцями" і те, що лідери країн ЄС без жодних евфемізмів нарешті почали називати речі своїми іменами: агресора агресором, війну війною.
Угорський прем’єр Віктор Орбан залишається чи не єдиним лідером країни-члена ЄС, хто підігрує російській гібридній операції щодо сіяння розбрату поміж європейцями.
Ділові та економічні зв’язки. Розрахунок на нібито тотальну продажність європейців виявився хибним. Страх перед репутаційними втратами через роботу в країні, що вдалася до геноцидної війни, виявився сильнішим, аніж страх втрати мільярдних прибутків.
Енергетичний важіль. Високі ціни на енергоносії не змусили ЄС поступитися перед тиском Росії. Проте енергетичний важіль і досі розглядається в Росії як найсуттєвіший для того, аби схилити європейців до поступок.
Підтримка проросійських політиків. Головною опорою Росії у країнах ЄС залишаються політики маргінального табору – крайні праві чи крайні ліві. Розрахунок Владіміра Путіна на колишніх маргіналів може ще себе проявити.
Дезінформація через масмедіа. Обмеження проти Sputnik і Russia Today (разом із філіалами RT English, RT Germany, RT France і RT Spanish) були запроваджені 2 березня. Ще проти трьох російських каналів заборона почала діяти з 4 червня. Інформаційний вплив Росії був зведений до мінімуму.
Використання схильності ЄС до дипломатії та пошуку компромісів. У Москві був розрахунок, що прихильність ЄС до міжнародного права, яка в Росії сприймається як вияв слабкості, дозволить розправитися з Україною без серйозної європейської підтримки.
Розрахунки Росії, що підтримки Євросоюзу вистачить на кілька місяців, так само не справдилися.
Провокування міграційної кризи. Після початку повномасштабної війни Росії кілька мільйонів українців виїхали до Євросоюзу. Знаючи про попередні реакції ЄС на хвилі мігрантів, Москва могла очікувати на аналогічне несприйняття українців, що евакуювалися через війну.
Сталося, між тим, протилежне: європейці проявили надзвичайну гуманітарну солідарність.
Більше того, саме українські біженці стали свого роду суспільними послами, які могли донести європейцям правду про російську агресію.
З восьми проаналізованих інструментів лише один – підтримка проросійських політиків – приносить видимі плоди для російських зусиль.
Докладніше – у матеріалі Сергія Солодкого та Маріанни Фахурдінової з центру "Нова Європа" 8 інструментів російського впливу: як Україні зберегти підтримку громадян ЄС.