Протягом 2022 року Україна значно просунулася на шляху євроінтеграції, а підтримка цієї ідеї громадянами досягла рекордної позначки.

Однак зрозуміло, що наш шлях до ЄС не буде простим. 

Про те, чи буде він успішним, чи принесе країні очікувані блага читайте в статті викладача Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл Валерія Пекаря 5 сценаріїв руху до ЄС: що може зробити євроінтеграцію вдалою, а що – зупинити її.

Ключові чинники та можливі сценарії української євроінтеграції детально вивчалися на форсайті, який був проведений у вересні на замовлення Проєкту CEU4U, що фінансується Європейським Союзом.

Форсайт – це методологія активного дослідження майбутнього людьми, які беруть на себе безпосередню відповідальність за створення цього майбутнього. Таке дослідження зазвичай стає першим кроком до його формування – адже той, хто не має власного проєкту майбутнього, стає лише ресурсом для тих, у кого проєкт майбутнього є.

З повним звітом, який включає усі тренди, детальний опис сценаріїв та інші важливі елементи дослідження, можна ознайомитися тут. Мета ж цієї публікації – коротко окреслити суть для масового читача.

Рамкою дослідження був обраний 2032 рік – за десятиліття усі поточні процеси мають призвести до певних результатів.

Окресливши понад 90 різноспрямованих трендів, учасники й учасниці форсайту обрали з них три найголовніші, що визначатимуть майбутнє України та її європейського вибору:

- спроможність, незалежність, сталість державних інституцій;

- спроможне й справедливе правосуддя, спрямоване на захист прав і свобод громадян;

- розвиток приватної сфери (побудова "країни підприємців"), що включає, зокрема, повномасштабну приватизацію, доступність концесій та оренди державного майна, успішну приватну активність у сфері освіти й охорони здоров’я тощо.

Загалом було описано п'ять сценаріїв, з яких в одному євроінтеграція успішна, у двох сценаріях відбулася, але неуспішно, і ще у двох провалилася. Оцінити ймовірності сценаріїв наразі неможливо, але чітко видно їхні межі, характеристики та траєкторії розвитку.

Важливий момент: лише один із п'яти найімовірніших сценаріїв представляє успішну євроінтеграцію.

Це найскладніший сценарій для впровадження, бо вимагає стовідсоткової реалізації реформ, які вже є на порядку денному (частина з них передбачена ще Угодою про асоціацію між Україною та ЄС від 2014 року, з вимоги підписання якої починалася Революція гідності) чи з’являться там у процесі вступу до ЄС.

Передусім йдеться про судову реформу та реформу державного управління, які повсякчас гальмують. Важливим фактором успіху в цьому сценарії є успішна децентралізація – спроможність громад планувати, змінюватися, залучати кошти, впроваджувати. Передумовою цього сценарію є успішне післявоєнне відновлення та гарантії безпеки для України.

Але цей сценарій – лише один із п’яти.

На двох однозначно негативних сценаріях має сенс зупинитися лише побіжно, бо їхні ризики очевидні.

Сильна держава в умовах відсутності правосуддя та нерозвиненості приватної сфери веде нас до авторитарного сценарію "1984", що нагадує СРСР: правосуддя є керованим, суспільство – апатичним, а медіа повністю контрольовані владою. Концентрація влади, фіскальна криза, цензура в медіа, популізм у політиці та гра на невдоволенні народних мас не віщують нічого доброго.

Сповзання до авторитаризму відбувається еволюційно, а не раптово. Економіка сильно падає, а середня тривалість життя населення скорочується.

Інший негативний сценарій формується у разі неспроможності інституцій та відсутності правосуддя. Навіть розвинена приватна сфера не рятує, тож цей сценарій отримав назву "Гаїтізація": безвладдя, отаманщина, "лихі 1990-ті", радикалізація. Надмірне послаблення державних інституцій веде аж до стану "проваленої держави" або "м’якого авторитаризму".

Набагато цікавіші два пограничних, "присмеркових" сценарії.

Це сценарії, коли євроінтеграція, можливо, й відбулася, але її наслідки є дуже сумнівними як для України, так і для ЄС.

Докладніше – у матеріалі Валерія Пекаря 5 сценаріїв руху до ЄС: що може зробити євроінтеграцію вдалою, а що – зупинити її.