Які можливості для України відкриває “права” влада Швеції

Минулого тижня Швеція отримала новий уряд.

Як і передбачалося, влада перейшла до правого блоку, а на чолі нового кабінету став лідер праволіберальної Поміркованої партії ("модераторів") Ульф Крістерссон.

Новий уряд Швеції не лише означає для України нові виклики, а й відкриває додаткові можливості. Зокрема, і в оборонній сфері, йдеться у статті старшого викладача Університету Еребру (Швеція) Романа Горбика Швеція нових можливостей: як подолати ризики, що несе коаліція за участю ультраправих.

Як і прогнозувалося, найімовірнішим виявився варіант уряду під проводом Ульфа Крістерссона, де першу скрипку грають "модератори".

Водночас християнські демократи та ліберали змогли отримати впливові пости. Зокрема, лідерка перших Ебба Буш стала водночас віцепрем’єром та міністром енергетики й підприємництва. Ліберали закріпили за собою соціальний, освітній та науковий блоки.

Три "буржуазні" партії дотримали слова не допускати до урядових посад представників "Шведських демократів".

Представники "Шведських демократів" (ШД)  отримали неміністерські посади в уряді, що дають їм змогу повністю контролювати його роботу, отримувати всю інформацію та ветувати будь-які рішення, які їм не сподобаються.

Це непокоїть з огляду на не такі вже й давні скандали з викриттям імовірних російських агентів у парламенті. Чи може несистемна партія, яку підтримують, зокрема, і шведські симпатики Трампа й теорій змови, гарантувати, що серед її делегатів не буде жодного російського "крота"?

Увесь місяць після виборів у палаці Тіде (Tidö) ішов напружений процес перемовин між потенційними учасниками уряду. 

Переговори закінчилися підписанням так званої "угоди в Тіде" – 63-сторінкового документа, що зафіксував спільну позицію коаліції в семи ключових царинах. Фактично це маніфест, декларація про наміри, але й водночас підвалина для роботи уряду, порушення якої потягне за собою масштабну політичну кризу і, напевне, відставку.

Для нас, безперечно, найцікавішим є місце України та безпекової теми в новій архітектурі шведської влади. І це місце... ніяке.

Показово, що на 63 сторінках коаліційної угоди не тільки жодного разу не згадано Україну, а й взагалі оборону, безпеку чи навіть зовнішню політику.

Такий "ігнор" України (а також викликів від дій нашої спільної сусідки Росії) може виглядати і як позитив. Річ у тому, що угода регламентує зобов’язання з питань, де учасники коаліції вбачають для себе потенціал "кидка".

Тому сім напрямків угоди – це не стільки декларація пріоритетів, скільки фіксація компромісів там, де є розбіжності.

З такої перспективи наша відсутність в тексті угоди – це справді добрий знак.

Отже, ми не були і не є предметом торгу на коаліційному ярмарку. А це значить, що всі партії не тільки на словах, а  й на ділі мають однакову позицію щодо України, НАТО та безпеки.

Щодо зовнішньої й безпекової політики, то тут усе справді виглядає досить надійно. Насамперед тому, що цей блок повністю під контролем однієї сили – "модераторів". На відміну від позасистемних ШД, "модератори" безумовно є друзями України, а їхній позиції можна довіряти.

Підсумовуючи, слід підкреслити: передумови для співпраці зі Швецією зараз хороші. Уряд націлений на членство в НАТО, як і ми, і це створює продуктивний контекст для діалогу.

Коли ж Швеція увійде в Північноатлантичний альянс, можна не сумніватися, що це буде ще один наш союзник і ще один голос за наше членство.

Тож Києву слід подумати про те, щоб уже тепер принаймні символічно підтримати Швецію в її непростому діалозі з Туреччиною – це стане чудовим жестом і запорукою міцної дружби.

Новий уряд означає для України і нові можливості співпраці зі шведським ВПК.

Докладніше – у матеріалі Романа Горбика Швеція нових можливостей: як подолати ризики, що несе коаліція за участю ультраправих.