Чи несе загрози членству України новий формат для сусідів ЄС

7 жовтня у Празькому Граді, фортеці у центрі чеської столиці, відбудеться перший саміт Європейської політичної спільноти (ЄПС). Членом цього формату, поміж інших сусідів ЄС, є також Україна.

Це – нова ініціатива, багато деталей якої наразі невідомі, а ті, що є, оспорюються окремими країнами. 

У медіа та серед експертів постійно звучать запитання про те, чи не стане ЄПС таким собі "замінником" членство для держав, для прийому яких у ЄС немає політичної волі.

Докладніше про процеси, що пов’язані з ініціативою ЄПС та самітом у Празі, – у статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Між Молдовою та Сербією. Навіщо Київ погодився на новий формат ЄС та як він працюватиме.

Ідея про створення Європейської політичної спільноти – дуже нова, вона з’явилася лише у травні 2022 року та стала особистою ініціативою президента Франції Макрона. Він тоді заявив, що в умовах, коли розширення ЄС є тривалим, складним та непевним процесом, Євросоюз повинен шукати новий формат відносин із тими сусідами, які загалом поділяють цінності єдиної Європи, але не можуть швидко набути членства, або й взагалі не прагнуть цієї мети.

Тоді, у травні, пропозиція Макрона дуже схвилювала офіційний Київ. Французька ідея звучала так, немов нам пропонують "замінник членства".

Але зрештою Київ і Париж порозумілися.

З французької столиці пролунало кілька заяв про те, що ЄПС, мовляв, лише допоможе Україні швидше вступити до ЄС. А окрім того, за даними "Європейської правди", у червні була досягнута важлива для нас неформальна домовленість. Франція дала сигнал, що підтримуватиме надання Україні та Молдові статусу кандидата, але натомість чекає, що жодна з цих країн не критикуватиме цей проєкт.

Річ у тім, що успіх ЄПС є дуже важливим особисто для Макрона.

Президент Франції – амбітний політик, який дуже хоче залишити по собі загальноєвропейське надбання, яке б зафіксувало його роль в історії. Новий формат став саме такою ідеєю.

Париж свою обіцянку, як відомо, виконав. Тому нічого дивного, що цього тижня на засіданні Варшавського безпекового форуму українська віцепрем’єрка Ольга Стефанішина заявила про повну підтримку ЄПС.

Наразі є 17 держав за межами ЄС, які запросили на саміт у Празі.

Це п'ять держав колишнього "Східного партнерства" (Україна, Молдова, Грузія, Азербайджан, Вірменія); п'ять держав на заході та півночі Європи (Велика Британія, Норвегія, Швейцарія, Ісландія, Ліхтенштейн), п'ять держав Західних Балкан (Сербія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Албанія та Північна Македонія) та дві дуже різні держави Середземномор’я – Туреччина та Ізраїль.

Наразі цей формат не несе Україні загроз. Він є навіть потенційно більш цікавим, ніж сумнозвісний формат "Східне партнерство" (СхП). 

Тут нашими "сусідами" є і ті держави, що взагалі не прагнуть бути схожими на ЄС (Ізраїль, Азербайджан), і ті, що мають на меті вступ до Союзу (Західні Балкани), і ті, які не мають на меті членство – але є дуже тісно інтегрованими економічно та запровадили у себе переважну більшість стандартів ЄС (Британія, Швейцарія, Норвегія тощо).

Та можна точно бути впевненим, що цей формат лишиться "віртуальним", він не матиме інституцій, секретаріату, механізму ухвалення рішень тощо – просто з тієї причини, що у такому широкому складі неможливо ухвалити жодні рішення із реальним впливом на політику. Тому на нинішній інавгураційний саміт його учасниками навіть не пропонували ухвалити підсумкову заяву чи інше формальне рішення.

Ба більше, немає впевненості навіть у тому, що формат збереже нинішню назву.

Тому найреальніше, що новий формат – якщо, звісно, він взагалі збережеться – з часом перетвориться на таке собі "місце для зустрічей і переговорів", тобто на загальноєвропейський форум демократій. Що є теж непоганим варіантом – але явно не тим, про що мріяв, започатковуючи цей формат, Еммануель Макрон.

А ще, до прикладу цей форум колись може стати тим майданчиком, де один із союзників Росії, Вірменія, нарешті зважиться зробити геополітичний розворот. І це також буде непоганим результатом нової європейської політики сусідства.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Між Молдовою та Сербією. Навіщо Київ погодився на новий формат ЄС та як він працюватиме.