Залучення Ірану у російську війну проти України стало доведеним фактом для Заходу. Свідченням чого стали санкції, накладені на Тегеран Євросоюзом, США, Великою Британією, а також Австралією.

Але співпраця Росії та Ірану лише набирає обертів.

Про співпрацю країн і про те, що має зараз зробити Україна, щоб посилити тиск на Іран та таким чином вплинути на його політику, читайте в статті експертки Центру близькосхідних досліджень Віри Константинової Другі санкції світу: чи вдасться Заходу скорегувати зовнішню політику Ірану.

Ісламська Республіка Іран перебуває під санкціями фактично з моменту свого виникнення після Ісламської революції 1979 року, а її економічна концепція отримала назву "економіка супротиву".

З 1979 року США створили розгалужену систему санкційних режимів проти цілих галузей економіки Ірану, іранських юридичних осіб та окремих осіб військово-політичного керівництва країни.

Натомість з боку Євросоюзу обмежувальні заходи ухвалювались як частина інтегрованого політичного підходу, щоб переконати Іран виконувати свої міжнародні зобов’язання щодо ядерної програми.

Тепер на додачу ЄС також запровадив санкції проти Ірану "за підрив або загрозу територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України".

Проте виникає питання, наскільки ефективними є ці санкції.

Варто відзначити, що протягом 2011-2015 років, коли світова спільнота була відносно єдиною у прагненні чинити тиск на Іран, санкції мали найбільш нищівний ефект, який і дозволив зрештою створити умови для досягнення ядерної угоди.

Все ж деструктивний вплив санкцій очевидний, економіка країни загнана у стан перманентної стагнації, галопуючої інфляції та девальвації національної валюти, високого рівня безробіття, особливо серед освіченої молоді. Про інноваційний розвиток не може бути й мови. Тож іранський санкційний плейбук виконує свою мету.

За більш ніж 40 років Іран накопичив досвід обходу санкцій, якого не було у жодної країни світу.

Серед популярних інструментів зменшення санкційного тиску – проведення розрахунків у національних валютах, розрахунки за системою "хавала" (араб. حوالة‎ "передача"), легалізація паралельного імпорту, бартерні розрахунки тощо. Що стосується нафтової сфери, то класичний іранський метод, який вже використовувала Росія – танкери з позначкою в інтегрованій системі TankerTrackers.com "пункт призначення невідомий".

Серед інших опцій – торгівля енергоресурсами під "чужим прапором" чи під прапором офшорних юрисдикцій.

Активна економічна співпраця між Іраном і Росією існує давно, а після запровадження санкцій проти РФ країни демонстративно поглиблюють свою співпрацю в транспортній (коридор "Північ-Південь", розвиток національних портів), аграрній (експорт сільськогосподарської продукції), енергетичній (постачання газового обладнання, ядерна енергетика, ВДЕ) сферах тощо.

Відкритим залишається питання, що росіяни обіцяли Ірану за постачання озброєння.

Серед версій – надання стратегічної авіації або допомога у завершенні ядерної програми.

Відносини між РФ та Іраном стають проблемою не лише для України, викликавши занепокоєння як Ізраїлю, так і Аравійських монархій.

Така "єдність" навіть ворогуючих між собою країн може цілком слугувати аргументом на користь воєнного вирішення "іранського питання", якщо протестний рух зазнає невдачі.

Для України важливо прийняти реальність, в якій іранський режим є частиною коаліції, яка веде війну проти українського народу, і реагувати на цю реальність відповідним чином.

Відмова Ірану від співпраці з Росією виглядає найменш імовірним сценарієм, особливо під тиском додаткових санкцій.

На даному етапі видається логічним розвиток контактів з іранською опозицією за кордоном, яка може стати важливим партнером у процесі розвінчання міфів та протидії антиукраїнській та антизахідній пропаганді, у тому числі на фарсі.

Це може бути потужним інструментом, адже посилення протестного руху здатне створити проблеми для Росії ефективно використовувати Ісламську Республіку для обходу санкцій.

Одночасно Україні потрібно запровадити персональні санкції проти Ірану та його посадових осіб.

Докладніше – у матеріалі Віри Константинової Другі санкції світу: чи вдасться Заходу скорегувати зовнішню політику Ірану.