Протягом багатьох років під прикриттям політики нейтралітету Швейцарія могла бути "суворою і справедливою" (суворою до інших, справедливою до себе), непомітно і поступово нарощуючи свій національний добробут, лавіруючи між цінностями і профітом.

Російська агресія проти України стала "точкою неповернення", зокрема й для Швейцарії.

Швидше за все, йти старим курсом країні буде набагато складніше, аніж раніше, йдеться у статті Сибілли Бондольфі для Swissinfo Корозія нейтралітету: як Швейцарія вимушено змінює свою зовнішню політику.

Швейцарський нейтралітет є міцною складовою іміджу Швейцарії за кордоном. Але що це таке?

Чітко пояснити, в чому полягає власне "нейтралітет", ніхто не може, навіть у самій Швейцарії.

І це може бути свідомим підходом: що туманнішою була сама дефініція нейтралітету, то більший простір для маневру мала країна на міжнародній арені.

Популярне пояснення: нейтралітет означає неучасть у чужих війнах.

Швейцарія останні десятиліття прагнула зміцнювати свій глобальний імідж проповідника гуманітарних традицій і нейтрального посередника, що не заважало їй переслідувати свої власні економічні інтереси.

Принаймні так оцінюють загальну картину критики здебільшого лівого та зеленого спрямування. "Швейцарія змогла стати світовим центром торгівлі сировиною тільки завдяки розумінню нейтралітету як політики під гаслом: "Ми ведемо бізнес з усіма і на санкції ми не звертаємо жодної уваги", – каже виконавчий директор лівої організації Alliance Sud Андреас Міссбах.

За словами депутатки від партії Die Mitte Елізабет Шнайдер-Шнайтер, Швейцарія в минулому завдяки своєму нейтралітету могла фактично мати цілу низку міжнародно-дипломатичних привілеїв.

"Зараз ці привілеї переживають стадію ерозії", – уточнює вона.

Перебуваючи під жорстким міжнародним тиском, джерелом якого є насамперед США, Швейцарія вже кардинально реформувала рамкові умови функціонування своєї фінансової індустрії, скасувавши банківську таємницю за рахунками нерезидентів і перейшовши до режиму автоматичного обміну банківською та податковою інформацією із зарубіжними юрисдикціями.

Логічним видається й ускладнення відносин між Швейцарією та ЄС.

За словами експерта із зовнішньої політики "Партії зелених" Крістіна Бадерчера, "міжнародна ситуація змінилася, і тепер ЄС не бажає надавати Швейцарії якісь привілеї".

Агресія Росії проти України також змінила настрій світової спільноти щодо Швейцарії.

Багато європейських країн серйозно роздратовані тим, що Берн не дозволяє їм передавати Україні озброєння і боєприпаси, вироблені у Швейцарії.

Китай, Росія, Іран – автократичні держави утворили зараз справжнісіньку "вісь", підтримуючи Москву в її агресії проти України.

Деякі експерти та коментатори говорять навіть про повернення до блокового розмежування, характерного для епохи холодної війни.

На думку Патріка Дюммлера з ліберального правого аналітичного центру Avenir Suisse, Швейцарії, ймовірно, не вдасться більше йти колишнім курсом, і станеться це "раніше, ніж очікувалося, і більшою мірою, ніж їй хотілося б".

Однак Дюммлер вважає, що Швейцарія просто потрапила в ситуацію цугцвангу. "Їй доведеться й надалі підтримувати режим санкцій, інакше вона ризикує сама зіткнутися з економічними контрзаходами"...

При цьому рішення приєднатися до санкцій викликало розбіжності в самій федеральній адміністрації.

Швейцарська народна партія (SVP) навіть почала збір підписів під народною законодавчою ініціативою "Про нейтралітет", що пропонує прописати нейтральний статус країни в конституції.

Якщо Швейцарія має намір зберегти добрі відносини зі своїми найважливішими торговельними партнерами, то вона буде просто зобов'язана час від часу йти на поступки ЄС і США і навіть запроваджувати санкції, які не відповідають її "шкурним" інтересам.

Докладніше – у матеріалі Сибілли Бондольфі Корозія нейтралітету: як Швейцарія вимушено змінює свою зовнішню політику.