Азербайджану вдалося заблокувати єдину автомагістраль, що з’єднує Вірменію із самопроголошеним Нагірним Карабахом. А на додачу – повністю перекрити постачання туди газу.

В умовах суворої зими це має призвести до повноцінної гуманітарної катастрофи у регіоні – і це може змусити Єреван піти на чергові поступки.

Разом із тим розміщені у цьому регіоні російські "миротворці" вкотре виявилися безсилими – вони або не можуть, або не хочуть зупинити тиск Азербайджану.

Така ситуація підсилює антиросійські настрої у Вірменії. Не виключено, що вже незабаром це може призвести до корекції зовнішнього курсу Єревана, йдеться у статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Азербайджан заморожує війну: чому Росія дозволила зробити холод зброєю проти Вірменії.

Особливість нинішнього загострення між країнами – в його гібридному характері.

Лачинський коридор, що поєднує Вірменію та Нагірний Карабах (і який має перебувати під контролем російських "миротворців") заблокували не азербайджанські військові, а цивільні (принаймні, формально).

Ситуація виглядає так, ніби дорогу з 12 грудня блокують громадські активісти-екологи, які протестують проти видобутку копалин у Карабаху, що забруднює довкілля.

А вже 13 грудня Азербайджан перекрив і поставки газу на територію Нагірного Карабаху. Попри те, що наразі газ туди йде з Вірменії, труба проходить територією, що контролює Баку. На початку року під приводом ремонту там було встановлено вентиль, що дало Баку ще один потужний інструмент тиску.

Подвійна блокада вже поставила регіон на межу гуманітарної кризи. І навіть якщо міжнародний тиск змусить Баку зняти блокаду, певні цілі все одно будуть досягнуті.

Формально Азербайджан декларує, що карабаські вірмени є його громадянами, що мають усі відповідні права. Однак на практиці у Баку воліли би отримати територію без вірменського населення. А тиск на Карабах має стимулювати місцевих вірмен кидати домівки та їхати до Вірменії. 

Такий процес вже йде, а нинішня блокада (та можливість її повторення в будь-який момент) здатна суттєво пришвидшити міграцію.

Війна проти України призвела до істотного послаблення міжнародних позицій Росії. Особливо це стало помітно в регіонах, які у Кремлі відносили до своїх "традиційних зон впливу". І Південний Кавказ жодним чином не є винятком.

Відповідно до мандата, російські "миротворці" мали б розблокувати транзит, проте вони вкотре ухиляються від будь-якого використання сили.

У Вірменії дедалі більшої популярності набуває інше пояснення. Згідно з ним, розуміючи різке зменшення своїх можливостей, у РФ пішли на поступки Туреччині. А відповідно, доля союзної Вірменії чи карабаських вірмен стали розмінною монетою для Росії, для якої набагато важливіше отримати поступки від Анкари, зокрема у питаннях, пов’язаних із війною проти України.

Зазначимо, що якихось вагомих доказів на користь цієї версії наразі не озвучено.

Та можна погодитися з тим, що для РФ дійсно можуть бути вигідними певні поступки з боку Вірменії.

В першу чергу йдеться про Зангезурський коридор, який має забезпечити вільне, а головне – безконтрольне пересування вантажів між Азербайджаном та Туреччиною.

Єреван не проти створення такого транспортного каналу, однак виступає категорично проти надання йому екстериторіального статусу. Баку натомість ставить знак рівняння між Зангезурським та Лачинським коридорами.

Який у цьому інтерес Росії?

По-перше, відповідно до умов припинення вогню, підписаних у 2020 році, у разі функціонування нового коридору питаннями безпеки в ньому займатимуться російські силовики. А це можливість додаткового посилення залежності Вірменії від РФ.

А по-друге, функціонування такого екстериторіального коридору може бути корисне РФ для обходу санкцій. Принаймні якщо Туреччина та Азербайджан погодяться заплющувати на це очі.

І якщо ця версія має під собою підстави, то позиція Вірменії виглядає дійсно патовою: союзник, на допомогу якого у Єревані розраховували, не просто самоусунувся, але й став на бік противників.

Вірменію підтримала низка західних країн, включно зі Сполученими Штатами.

Так само своє занепокоєння діями Азербайджану висловили ЄС та низка європейських країн. 

Чи "грюкне дверима" Єреван, у тому числі, вийде зі складу ОДКБ? Про таку можливість натякає і спікер парламенту Вірменії Ален Сімонян.

Співрозмовники у Єревані запевняють: розуміння, що такий шлях є найкращим для Вірменії, вже стало домінуючим серед представників владної команди. Проте, там поки на розуміють, на яку підтримку Заходу можуть розраховувати?

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Азербайджан заморожує війну: чому Росія дозволила зробити холод зброєю проти Вірменії.