Які уроки євроінтеграції балканських країн можуть стати у пригоді Україні

Для України, яка лише щойно стала кандидатом на вступ ЄС, шлях євроінтеграції вже не є "великим невідомим" – на цьому шляху ми просунулися  досить далеко ще до отримання статусу кандидата.

Тепер же рухатися потрібно швидко, долаючи виклики, які неодмінно трапляться на шляху. Це доводить досвід Балкан, де не бракувало і викликів, і затримок, і великої геополітики, йдеться у статті заступниці виконавчого директору "Центру економічної стратегії" Марії Репко До Брюсселя перешкодами: чим корисний Україні балканський досвід вступу до ЄС.

"Центр економічної стратегії" вивчив досвід євроінтеграції Хорватії, Чорногорії і Північної Македонії. Для цього навіть відвідали ці країни.

Виявилося, що процес євроінтеграції Хорватії, у порівнянні з іншими двома державами, був найуспішнішим.

Потребу заспокоїти нестабільний регіон та запобігти поширенню російського впливу співрозмовники називали однією з головних причин, чому Хорватії вдалося помірно гладко пройти шляхом переговорів до членства в ЄС. Навіть поширена корупція не стала перешкодою.

Найбільша проблема для Хорватії в процесі євроінтеграції була в тому, що герой війни з Сербією, хорватський генерал Анте Готовина, був звинувачений у воєнних злочинах.

Його притягнення до відповідальності стало однією з причин зриву переговорів про входження Хорватії до ЄС.

Коли апеляційний суд визнав Анте Готовину невинним, в Хорватії його іменем почали називати вулиці, зробили його почесним громадянином кількох міст.

У підсумку проєвропейські сили та політична воля перемогли: на референдумі у 2012 році понад дві третини громадян проголосували за вступ до ЄС, і в 2013 році країна стала повноправним членом Євросоюзу.

Чорногорія з її 600 тисячами населення – найменша з трьох балканських країн, чий досвід вивчався. Вона перебуває в статусі кандидата до ЄС вже 12 років.

Країна на початку була одним з лідерів за швидкістю руху: дуже оперативно вдалося відкрити переговори за всіма 33 главами, блискавично прийняти необхідні зміни до законодавства.

Чорногорію називали рольовою моделлю для Балкан.

Але коли постало питання реальної імплементації змін – рух загальмував. Ключовим проблемним питанням для країни стала боротьба з корупцією та організованою злочинністю. Саме про організовану злочинність найчастіше згадували співрозмовники у Чорногорії, коли говорили про перепони на шляху антикорупційних змін.

Основний урок з досвіду Чорногорії – технічні зміни законів та регуляцій проводяться легко, але за відсутності їхнього реального виконання про рух до членства в ЄС можна надовго забути. Навіть формально створені інституції (антикорупційна агенція, антикорупційний суд), за словами співрозмовників, більше займалися "полюванням на відьом" та переслідували опозицію, аніж реально боролися із корупцією.

Поки що країна перебуває у євроінтеграційному "глухому куті". Їй вдалося закрити лише 3 з 33 глав переговорів.

Найбільшою проблемою на євроінтеграційному шляху Північної Македонії стала не корупція, а болючі питання двосторонніх відносин з іншими країнами-членами ЄС.

Це те, на шо обов’язково потрібно звернути увагу і Україні.

Першим викликом стала претензія Греції щодо назви країни.

Друга країна, з якою виникли двосторонні проблеми – Болгарія, яка не визнає македонців як окремого народу та існування македонської мови.

Загалом саме македонці – народ, який поступився найбільше, і найбільш розчарований тривалим процесом зближення з ЄС.

Одна з ключових рекомендацій, яку озвучували співрозмовники в Північній Македонії – що всі, хто мають справу з євроінтеграцією, мають добре знатися на геополітиці. Про це свідчить їхній власний сумний досвід.

З економічної точки зору, основне, що потрібно розуміти про євроінтеграційний процес – це необхідність безумовного прийняття країною-кандидатом правил, які діють у Євросоюзі.

Під час євроінтеграції, як зауважували співрозмовники, країни в тій чи іншій мірі стикнулися із "підніжками" на шляху до ЄС, з якими потрібно було боротися.

Варто розуміти, що із такими ж, чи схожими проблемами скоро познайомиться й Україна.

Часто-густо під виглядом євроінтеграційних в країнах просували для пришвидшеного прийняття законопроєкти, спрямовані на лобістські інтереси певних груп.

Недостатнє фінансування євроінтеграційних команд в урядах. Відтік людей та мізків з країн, зневіра, перехід висококваліфікованих кадрів до бізнесу та донорських організацій – це те, з чим стикнулися країни Балкан. 

Політики, опозиційні до влади, лякатимуть людей економічними міфами. Потрібно протидіяти міфам через підвищення обізнаності.

Докладніше – у матеріалі Марії Репко До Брюсселя перешкодами: чим корисний Україні балканський досвід вступу до ЄC.