Чому Польща досі не владнала конфлікт з ЄС і як це може вплинути на допомогу Україні

Менш ніж за рік до парламентських виборів правляча у Польщі партія "Право і справедливість" опинилася перед непростим вибором.

Країна, що зазнала масштабних збитків унаслідок пандемії, а тепер — і через російську агресію проти України, гостро потребує коштів Європейського Союзу. Проте у ЄС є жорстка вимога для розблокування коштів для Польщі — для цього влада мусить належним чином завершити реформу судової системи.

Спроби задовольнити вимоги Брюсселя досі не мали успіху.

Про те, у чому ж проблема, яким чином Варшава планує виконати умови Євросоюзу і що станеться, якщо цього не трапиться, читайте в статті провідного фахівця Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка Станіслава Желіховського Гроші чи союзники: як ЄС поставив польську владу перед непростим вибором.

Єврокомісія звинуватила Дисциплінарну палату Верховного суду Польщі у заполітизованості.

Суд Євросоюзу ухвалив рішення, яким зобов’язав Польщу негайно призупинити дію положень, що стосувалися повноважень Дисциплінарної палати Верховного суду.

Ба більше, за невиконання рішення Суду ЄС на Польщу накладені штрафні санкції у розмірі 1 млн євро на день.

Окрім того, Комісія поставила прийняття Національного плану реконструкції та виплату грошей з Фонду реконструкції — а це цілих 35 млрд євро — в залежність від змін у цьому відношенні.

Минуло майже два роки відтоді як уряд Матеуша Моравецького представив у Брюсселі Національний план реконструкції. Однак Польща, на відміну від інших країн-членів Євросоюзу, які вже успішно використовують кошти з Фонду реконструкції на зміцнення економіки після наслідків пандемії, досі не отримала жодного євро від Брюсселя.

Шанс на отримання європейських грошей Варшава мала ще у середині 2022 року.

Так, 15 липня набули чинності зміни до закону про Верховний суд, подані президентом Анджеєм Дудою. Основним положенням стала ліквідація Дисциплінарної палати Верховного суду та створення натомість Палати професійної відповідальності.

Незважаючи на це, Польща не отримала коштів від ЄС. Адже зміни, на переконання європейських високопосадовців, не вирішили проблем із незалежністю польського судочинства.

"Новий закон не гарантує суддям можливості оскарження статусу іншого судді без ризику притягнення до дисциплінарної відповідальності. Це питання має бути вирішене, щоб виконати умови для надання грошей від Національного плану реконструкції", — заявила тоді президентка ЄК Урсула фон дер Ляєн.

Депутати від ПіС, з огляду на майбутні парламентські перегони і, відповідно, бажання покращити електоральні позиції, не стали здаватися. Й за пів року, 13 грудня, запропонували ще одну поправку — щоб остаточно розвіяти сумніви Брюсселя.

Зміна мала бути ухвалена 20 грудня на додатковому засіданні Сейму. Однак воно так і не відбулося.

Річ у тім, що президент Дуда вирішив, що проєкт може бути неконституційним.

А на додачу його розлютив той факт, що при підготовці цього закону з ним ніхто не консультувався.

Відтоді минуло кілька тижнів. Утім, позиція Дуди так і не змінилася.

На початку 2023 року президент Анджей Дуда заявив про свою опозицію до молодшого партнера по коаліції — партії "Солідарна Польща", очолюваної головним архітектором судової реформи, міністром юстиції Збігневом Зьобро, який відомий своїми євроскептичними поглядами. 

Варто наголосити, що "зьобристи" виступають категорично проти будь-яких змін до законодавства про Верховний суд. На їхню думку, вони є результатом "механізму брутального шантажу" з боку Єврокомісії.

Якщо сепаратна гра таких політиків, як Збігнев Зьобро, надалі триватиме, це може призвести до виключення "Солідарної Польщі" як із коаліції, так і зі списків на осінніх виборах.

У випадку ж союзу Зьобро з Дудою "Об’єднана правиця" стане як ніколи розділеною, що призведе до дуже серйозних внутрішніх суперечок.

А це, на тлі повномасштабної агресії Росії проти України, може значно послабити зовнішньополітичну активність Польщі, зокрема допомогу Україні.

Докладніше – у матеріалі Станіслава Желіховського Гроші чи союзники: як ЄС поставив польську владу перед непростим вибором.