Тепла зима і пропозиції на ринку зрідженого газу допомогли країнам ЄС вийти з пастки залежності, яку Росія готувала десятиліттями і яка спрацювала з такими країнами, як Вірменія чи Білорусь.

Попри те, що імпорт російського газу впав за рік більш ніж удвічі – зі 140 млрд кубометрів до 60 млрд кубометрів у 2022-му (при загальному споживанні близько 400 млрд кубометрів), ЄС зміг не лише накопичити достатньо газу у сховищах, але й організувати своїх споживачів так, що вони максимально скоротили споживання.

Втім, говорити про остаточну енергетичну перемогу ще зарано, йдеться у колонці президентки DiXi Group Олени Павленко Енергетичний 2023 рік: Європа виграла бій у РФ, але битва ще триває.

2023 рік може залишатися складним для європейських споживачів, попереджає Олена Павленко.

За її словами, високі ціни на газ можуть зберігатися ще тривалий період, попри падіння вартості газу на ринках у грудні 2022 – січні 2023-го.

"Пояснення просте: реалізовуючи подальшу стратегію відмови від російського газу, країнам Євросоюзу усе ще буде складно знаходити альтернативу на міжнародних ринках, і це вимагатиме не лише додаткових коштів для пошуку міжнародних партнерів, але й складних рішень всередині ЄС", – зазначає експертка.

За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, якщо ЄС повністю відмовиться від газу з Росії в 2023 році, з урахуванням певних умов залишатиметься "непокритою" потреба у 57 млрд кубометрів, з яких 27 млрд кубометрів вимагатимуть додаткових зусиль від усіх споживачів ЄС – подальшого підвищення енергоефективності, використання відновлюваних джерел енергії, електрифікацію тепла.

"Це означає, що серед частини країн-членів ЄС і цього року зберігатимуться заклики політиків-популістів про необхідність збереження стратегічної співпраці з Росією і пошук компромісів заради отримання дешевших енергоносіїв", – пояснює авторка колонки. 

Ймовірно, припускає Олена Павленко, триватимуть спроби окремих країн і компаній шукати обхідні шляхи для імпорту російського газу. Навряд чи буде легкою адвокація рішення ЄС про те, що потрібно повністю відмовитись від російського газу, у тому числі скрапленого.

"2023 рік може стати роком, який визначить: або Росія збереже мінімальну присутність в енергетичному секторі ЄС через лобізм і шантаж, або остаточно вилетить з європейського ринку енергоносіїв з мінімальними шансами туди повернутися", – вважає експертка.

За її словами, у Кремлі й надалі шукатимуть можливості об’єднувати навколо себе постачальників та транспортерів газу в ЄС.

Павленко нагадує, що уже зараз російське керівництво спільно з турецьким на найвищому рівні пишуть "дорожню карту" для формування газового хабу у Туреччині – його метою буде "обезличування" походження газу і продаж російського (та, ймовірно, іранського) газу в ЄС з іншими параметрами походження.

Однак, пише авторка колонки, вважати ці переговори серйозною проблемою поки зарано. За оцінкою турецької сторони, підготовка до газового хабу триватиме ще рік, тому її зміст ще може сильно змінитися, зважаючи на вибори в Туреччині і очікувану перемогу України в 2023 році.

Крім того, Туреччина не бачить себе партнером, який би віддано працював на інтереси Росії, зазначає президентка DiXi Group.

Окрім Туреччини, ситуативними союзниками РФ у газовій сфері, на її думку, можуть стати інші країни-постачальники газу – зокрема, у блокуванні рішення про прайскепи для ЄС.

У грудні 2022 року енергетичні міністри ЄС прийняли рішення про спільну закупівлю газу та так звані прайскепи (стелю ціни) на газ – стеля ціни буде застосована, якщо ціна на газ в Європі буде вищою за 180 євро за МВт/год протягом трьох днів підряд.

Свою незгоду з такою ініціативою ЄС уже заявив Алжир, один із найбільших експортерів газу європейським споживачам.

Безумовно, Росія спробує скористатися корупційним скандалом навколо Європейського парламенту і Катару – реагуючи на звинувачення у хабарництві окремих посадовців Європарламенту. 

Звісно, росіяни зроблять усе, щоб цей конфлікт між обома сторонами тільки поглибився.

"Росія, ймовірно, буде все частіше погоджуватись на умови, які їй виставлятимуть партнери (Туреччина, Китай чи країни Азії), ніж диктувати власну політику.

Натомість на глобальний ринок сміливіше вийдуть постачальники газу з Африки і США", – пише Павленко.

Докладніше – у колонці Олени Павленко Енергетичний 2023 рік: Європа виграла бій у РФ, але битва ще триває.