В Іспанії дискусії довкола судової гілки влади та конституційного суду виявилися настільки гострими, що змусили діяти навіть короля.

Ситуація, яка склалася на Піренеях, є хорошим нагадуванням для України про те, що краще майбутнє неможливе без незалежних та доброчесних суддів.

А альтернативи, які певний час можуть здаватися робочими, легко стають катастрофічними, пише політолог, громадський діяч (Іспанія) Андрій Якубув у статті Іспанський судовий сором: як неправильна реформа стала проблемою для країни.

Багато років Іспанія вперто не виконувала рекомендації Венеційської комісії Ради Європи та Європейської комісії щодо способу обрання аналога Вищої ради правосуддя, а саме: щоби принаймні більшість складу ВРП заради політичної незалежності обиралася самим суддівським корпусом.

З 1985 року іспанське законодавство залишає призначення всіх 20 членів ВРП за парламентом.

Це дає можливість впливати на формування Вищої ради правосуддя фракціям усіх політичних партій, а отже, зокрема, й тих, які представляють басків та каталонців.

Реформа цієї моделі інколи лунала як пропозиція, але насправді вона влаштовувала дві найбільші партії, які у відповідні періоди могли формувати "консервативну" або "прогресистську" більшість судової влади.

Це працювало, коли влада та опозиція були здатні доходити до так званих державницьких пактів. Адже для призначення членів ВРП парламентом вимагається трьох п’ятих від складу палати депутатів чи сенаторів.

Вісім років тому Іспанія увійшла в політичну кризу (чотири вибори за чотири роки), з якої вдалося вибратися завдяки появі стабільної коаліції лише у 2019 році.

Ця невизначеність збіглася із завершенням мандата Вищої ради правосуддя – у 2018 році. Відтоді її склад так і не оновлювався.

Через це залишилися заблокованими низка судових призначень, а згодом був паралізований і Конституційний суд.

У контексті спалених політичних мостів після гучних виборчих кампаній спроби вирішити ситуацію були незграбними. 

Політичні протеже правих з Вищої ради правосуддя блокували повноваження уряду реалізувати свою квоту призначень до Конституційного суду.

Уряд зміг призначити двох своїх ставлеників на користь "прогресистської більшості" Конституційоного суду лише завдяки домовленості всередині простроченої ВРП, за якою члени, які вважаються "прогресистськими", дозволили "консерваторським" членам (а отже, одноголосно) призначити двох суддів КС правого ідеологічного спрямування.

Як результат – "прогресистська" більшість Конституційного суду, яка нещодавно обрала свого нового голову.

Цього року Іспанія готується провести місцеві, регіональні, а також загальнонаціональні парламентські вибори.

У такому контексті ситуація навколо Конституційного суду лише посилює політичну полеміку.

Стали відомі перші питання на порядку денному – чи відповідають Конституції закон про право переривання вагітності в межах термінів (оскаржений ще 2012 року, без призупинення його дії), закон про евтаназію та закон про освіту, тут – у контексті обмеження вивчання іспанської мови в Каталонії.

Власне, найбільш критичні питання в майбутньому передбачаються саме щодо каталонського питання.

"Припинити ерозію державних інституцій" – із таким закликом до політиків у своєму різдвяному зверненні виступив король Іспанії Феліпе VI.

Докладніше – у матеріалі Андрій Якубув Іспанський судовий сором: як неправильна реформа стала проблемою для країни.