20 січня до Белграда прибула п’ятірка переговірників – представники західних країн, що займаються врегулюванням на Балканах: спецпредставник ЄС Мирослав Лайчак, спецпредставник США Гебріел Ескобар, а також представники Франції, Німеччини та Італії.

Кілька днів сербський президент мовчав щодо результатів цих переговорів, аж потім оголосив сенсаційну новину: де-факто Белград дає свою згоду на реалізацію франко-німецького плану нормалізації відносин із Косовом.

Про те, чому Сербія вирішила йти на поступки, що вона хоче отримати натомість і чи має це стосунок до російсько-української війни, читайте в статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Косово в обмін на санкції: чому Белград пішов на поступки у принциповому для себе питанні. Також пропонуємо подивитися відео автора на цю тему.

Чи розпочнеться у Європі друга війна? Це питання було актуальне всю другу половину минулого року.

Йдеться про конфлікт між Косовом та Сербією, а ширше – між Сербією та миротворцями НАТО, що розміщені у Косові.

Причиною цього конфлікту було бажання Приштини навести лад на своїх територіях, заселених етнічними сербами. Втім, ці кроки зустрічали гостру реакцію Белграда, аж до підтягування військ до кордону із самопроголошеним Косовом.

Тільки-но конфлікт вдалося заморозити на термін, більший, аніж пару місяців, європейські дипломати стали готувати новий план порозуміння Сербії та Косова, який мав би унеможливити такі конфлікти.

Запропонований Францією та Німеччиною план передбачав згоду Сербії на вступ Косова до міжнародних організацій, в першу чергу – до ООН, без фактичного визнання незалежності. За основу було взято співіснування ФРН та соціалістичної НДР (Німецької демократичної республіки).

Саме на цей план і був вимушений погодитися Александар Вучич. Інакше, за його словами, Сербія буде мати проблеми.

"Ви зіткнетеся, по-перше, із замороженням процесу євроінтеграції, по-друге, із зупинкою та виведенням інвестицій, а по-третє – із комплексними заходами в політичному та економічному сенсі, які завдадуть шкоди Сербії". Це було повторено мені ще тричі під час розмови, і кожного разу я різко на це реагував", – розповів сербський президент про аргументи західних переговірників.

То на які поступки буде вимушена піти Сербія? Робоча версія франко-німецького плану була оприлюднена одним із сербських депутатів. Судячи з реакції західних дипломатів, ця версія є коректною.

Тож відповідно до європейського плану, Сербія більш не заперечуватиме проти членства Косова у будь-якій міжнародній організації.

Також обидві країни зобов’язуються підтримувати вступ одна одної до ЄС, а також "продовжать діалог за посередництва ЄС для укладення юридично зобов’язуючої всеохопної угоди про нормалізацію відносин". Це і є ключова поступка з боку Сербії.

Що натомість може отримати Сербія? У плані вказуються про гарантії закріплення статусу Сербської православної церкви у Косові. Але головне – Косово має гарантувати створення певних умов для місцевих сербів.

Йдеться про Асоціацію сербських муніципалітетів (АСМ) – утворення, що об’єднуватиме косовських сербів, і чиє створення є ключовою вимогою Белграда.

Чи можна назвати нинішній успіх західної дипломатії остаточним? Попереду ще дуже багато складностей.

Перш за все, влада Косова, а точніше – прем’єр Альбін Курті, дійсно виступає категорично проти створення АСМ – і це приводить до гострої критики з боку західних дипломатів.

Існує чималий шанс, що створення АСМ заблокує влада Косова, а відповідно, саме на неї впаде відповідальність за провал угоди.

І хоча така гра сербського президента виглядає дуже ризикованою, схоже, він всерйоз планує виграти її та отримати бонуси від ЄС, не поступившись в обмін нічим.

На які преференції може розраховувати Сербія в обмін на згоду на франко-німецький план? Звичайно, в першу чергу йдеться про нові субвенції та інвестиції з бюджету ЄС. Також Белград сподівається на прискорення свого вступу до ЄС.

Але головне – схоже, що сербська влада також очікує, що такі поступки дозволять припинити тиск на неї з іншого питання – введення санкцій проти РФ. Принаймні, ця думка є досить поширеною як серед сербських, так і західних політиків.

Перед візитом західної п'ятірки Вучич встиг зробити заяви, що визнає Крим і Донбас українськими територіями, а також про заборону вербування сербів у російську ПВК "Вагнер". Ймовірно, він сподівається, що тим самим гострі кути у відносинах з ЄС щодо України вже згладжено і питання можна вважати "закритим".

Проте ця стратегія досить небезпечна для України.

Адже фактична згода ЄС на неприєднання до санкцій країни-кандидата створює вкрай небезпечний прецедент, яким неодмінно скористаються політики-популісти з інших країн.

Докладніше – у матеріалі Косово в обмін на санкції: чому Белград пішов на поступки у принциповому для себе питанні.