Вступ до Євросоюзу для багатьох із нас – гаряча, але досить незрозуміла тема. Коли ми туди вступимо і як хоча би приблизно зрозуміти, що ми готові долучитися до ЄС?

Про Копенгагенські критерії, яким має відповідати будь-яка країна, яка хоче долучитися до ЄС, читайте в статті Дмитра Ливча, Юлії Шаіпової та Олександра Костриба Копенгагенські критерії: як визначити наближення України до членства в ЄС.

Копенгагенські критерії є вимогами, яким потрібно відповідати, щоб вступити до ЄС. Вони прості й складні водночас.

Прості, бо  не великі за обсягом. Країна-аплікант повинна мати: стабільні інституції; функціонуючу ринкову економіку; здатність взяти на себе зобов'язання стосовно членства; країна має бути європейською, а Європейський Союз має бути спроможним нового члена інтегрувати.

Складні, бо не містять абсолютно ніяких вимірюваних показників, які дозволяли б оцінити прогрес країни і відповідність критеріям. Наприклад, що таке "стабільні інституції"? Як визначити, коли економіка стає "конкурентоздатною на ринку ЄС"? Як зрозуміти, що ЄС "спроможний інтегрувати нового члена"? На ці та безліч інших питань Копенгагенські критерії відповіді не дають.

Процес вступу розбитий на 35 розділів та шість кластерів, і для кожного розділу існують умови для відкриття та закриття переговорів, які визначають стан відповідності критеріям.

Фактично після надання кандидатства та під час переговорів про вступ Європейська комісія здійснює регулярні оцінки прогресу країн-кандидатів по кожному розділу і надає цільові рекомендації для досягнення Копенгагенських критеріїв.

По Україні перша оцінка в рамках Пакета розширення очікується восени.

Крім того, у нашому випадку на сприяння виконанню Україною Копенгагенських критеріїв спрямовані й сім рекомендацій, надані нам одночасно зі статусом кандидата у члени ЄС.

Важливим є також те, що і Копенгагенські критерії, і рекомендації, що надаються державам-кандидатам на шляху до членства є дуже тісно переплетеними.

Із семи рекомендацій, які надала Єврокомісія, фактично шість непрямим чином стосуються покращення функціонування нашої економіки.

Але як за межами офіційних оцінок Єврокомісії можна оцінювати прогрес? Це можливо, зокрема, шляхом оцінки позицій держави у міжнародно визнаних рейтингах.

До таких, зокрема, належать Індекс сприйняття корупції, Індекс верховенства права, Світовий індекс свободи, Індекс економічної свободи. Також абсолютно очевидно, що можна заміряти макроекономічні показники, які свідчитимуть про здоров’я економіки: швидкість зростання ВВП, рівень інфляції, рівень безробіття тощо.

Часто нам говорять, що Україна не відповідає великій кількості критеріїв. Але варто розуміти, що Україна лише на початку свого шляху.

Ми лише пів року як отримали статус кандидата і багато чого ще належить зробити.

Подібна ситуація була у багатьох країн, які свого часу долучилися до ЄС.

Для прикладу, Хорватія – приклад найостаннішого розширення ЄС, 2013 року. Або Болгарія та Румунія, які доєдналися до блоку у 2007 році.

Якщо ми подивимось на їхні показники, то вони починали приблизно з тих самих позицій, що і Україна.

Можна починати з не дуже високих показників, але у процесі переговорів суттєво їх вдосконалити і продовжити їх покращувати, вже перебуваючи у Європейському Союзі.

Нам треба усвідомити, що вступ до Європейського Союзу – це не мета, а головне – проведення реформ і досягнення відповідного рівня добробуту в країні. Деякі країни-члени ЄС після набуття членства зупинилися у розвитку, а подекуди навіть відбувається певний відкат.

Україна має уникнути такого сценарію і продовжувати зростати навіть після вступу до Євросоюзу.

Докладніше – у матеріалі Дмитра Ливча, Юлії Шаіпової, та Олександра Костриба Копенгагенські критерії: як визначити наближення України до членства в ЄС.