Майже паралельно з Контактною групою з питань оборони України в Брюсселі два дні тривала зустріч очільників оборонних відомств країн НАТО.

Ключовий її висновок, який ЄвроПравда чула від колег і спікерів, можна звести до однієї тези: потрібно більше вкладати в оборону. На "міністеріалі" було погоджено план подальшої розбудови оборони Альянсу, захисту критичної інфраструктури, обговорено можливі шляхи збільшення військових видатків.

І – несподівано – одним із ньюзмейкерів стало питання вступу Фінляндії та Швеції в НАТО, що вже кілька місяців не рухалося з місця.

Більше про це – в матеріалі журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка з Брюсселя На безпеці не заощаджують: про що домовились міністри оборони країн НАТО.

Що привертає увагу – то це відсутність конкретних оголошень про військову допомогу Україні.

Йдеться навіть не про винищувачі – "Рамштайн" показав, що Альянс та інші союзники України не вважають це питання нагальним, натомість зосереджуються на засобах протиповітряної оборони та важкій техніці, необхідній для контрнаступу українських сил.

Та конкретних оголошень про таку військову допомогу було небагато, та й у кулуарах НАТО їх не оголошували.

Натомість багато й більш конкретно говорили про внутрішню оборонну політику Альянсу.

Так, генеральний секретар НАТО, нагадавши про саботаж "Північних потоків" у Балтійському морі восени минулого року, анонсував створення Координаційної групи з питань критично важливої підводної інфраструктури, яка співпрацюватиме з цією метою з приватним сектором.

Також він побіжно згадав про "багатонаціональні проєкти" зі складування боєприпасів та розбудови наземної протиповітряної оборони.

А ще члени Альянсу затвердили нові політичні керівні принципи для оборонного планування. Це – документ, який, якщо спрощено, визначає напрямок розбудови оборонної спроможності НАТО на наступні кілька років.

Зміст документа – засекречений. Та, як стверджує Bloomberg, він передбачає дії на випадок конфлікту високої інтенсивності – коли Альянсу доведеться задіювати статтю 5 Північноатлантичного договору, а також якщо ця стаття не має задіюватись.

Війна в Україні оприявнила дефіцит запасів військового обладнання на складах членів Альянсу, насамперед боєприпасів.

У часи найбільшого загострення українські військові використовували п’ять-шість тисяч боєприпасів на добу. І хоча Росія вистрілювала набагато більше (до 20 тисяч), це все одно надто велике число.

Один зі шляхів подолання цього дефіциту – застосування українськими військовими тактики, за якої потрібно менше боєприпасів. І про це, як уже писала "Європейська правда", говорилось на зустрічі у форматі "Рамштайн".

Крім того, принаймні чотири країни – Сполучені Штати, Франція, Німеччина, Норвегія – нещодавно ухвалили контракти з промисловістю про збільшення виробництва снарядів калібру 155 міліметрів

Але йдеться й про більш глибоке та болюче для НАТО питання – інвестиції в безпеку.

А це потребує значних коштів.

Як відомо, після початку російської агресії проти України у 2014 році члени Альянсу на саміті в Уельсі ухвалили рішення підвищити оборонні бюджети до рівня 2% ВВП до 2024 року.

Минали роки, а виконувати це рішення мало хто поспішав, хоча й обговорювалось це щороку.

Генсек НАТО прагне до ще більшого зростання видатків – причому погодити нову ціль мають на саміті у Вільнюсі цього літа.

І публічно міністри оборони Альянсу висловлювали цьому підтримку – включно з Борисом Пісторіусом із Німеччини, який прямо сказав, що 2% недостатньо.

Ще одне питання, яке стало темою обговорень і дискусій на міністерській зустрічі, – вступ до НАТО Швеції та Фінляндії.

Не секрет, що обидві країни, які разом подали заявку на членство в Альянсі, мали намір разом туди вступити. Та на заваді стала позиція Туреччини, яка незадоволена недостатньою (на її думку) боротьбою Стокгольма з тероризмом.

І тому в останні тижні Анкара почала публічно просувати тезу про можливе схвалення вступу Фінляндії – без Швеції.

Хмизу в багаття дискусії підкинув генсек НАТО Столтенберг, який у вівторок несподівано заявив, що такий варіант у принципі допускається.

І вже наступного дня про можливість "роздільного" вступу в НАТО говорив міністр оборони Швеції Пол Йонсон, який сказав, що поважатиме рішення Анкари розглянути заявки двох держав окремо.

Та чи цей сценарій справдиться – ще питання.

Докладніше про міністерську зустріч НАТО – у матеріалі Олега Павлюка з Брюсселя На безпеці не заощаджують: про що домовились міністри оборони країн НАТО.