Довгий час з 2014 року Чорногорія одночасно демонструвала приязнь до українців, але і "розуміння росіян".

Але щось таки безнадійно зламалося в "балканській Касабланці". І особливо це стало помітно в останні кілька днів, йдеться у колонці журналістки, редакторки порталу "Балканський оглядач" Наталі Іщенко Як у Чорногорії поєднується підтримка України та любов до "русского міру".

Одного теплого травневого вечора 2014 року в столиці Чорногорії Подгориці на фестивалі старого кіно показали фільм "Касабланка", який вийшов на екрани у 1942 році.

Авторку колонки тоді вразив абсолютно інший меседж, який, свідомо чи випадково, протранслювали чорногорські організатори фестивалю. Це відчуття подиху великої війни, яка йде в Європі, і позиціонування Чорногорії як нової Касабланки – країни на європейській околиці, де вороги можуть зустрітися просто в кафе, і не вбити одне одного – принаймні одразу.

"З 2014-го я багато разів бувала на Балканах, точніше – на Західних Балканах. В різних країнах. Але атмосфери "нової Касабланки" більш ніде зустріти не вдалося", – пише Наталя Іщенко.

За її словами, довгий час з 2014 року Чорногорія одночасно демонструвала приязнь до українців, але і "розуміння росіян".

В ту пору вона не зустрічала жодного чорногорця, який не співчував би Україні, але і жодного, хто в тій чи інший спосіб не дав би зрозуміти, що не дуже підтримує небажання українців змиритися з пануванням Росії.

Редакторка порталу "Балканський оглядач" згадує пам’ятники Пушкіну та Висоцькому, "Московський" міст та Московська вулиця в Подгориці, російська мова на кожному кроці в Будві, портрети Путіна в сувенірних лавках Петроваца...

"Навіть вступ до НАТО не сильно вплинув на цей загальний настрій. Чорногорці, як і раніше, намагалися дотримуватися політики багатовекторності хоча б там, де це було можливо. Радо приймаючи і комісарів з ЄС, і інвесторів з Китаю, і туристів з РФ, і американських грантодавців…", – пише авторка колонки.

Та у 2020 році, як вважає журналістка, цей уявний баланс, який влаштовував і чорногорців, і їхніх зовнішньополітичних партнерів, дав збій.

Якщо ж коментувати дуже коротко, то можна зазначити, що необізнаність у місцевій специфіці та недалекоглядність США, Європейського Союзу та НАТО, фетишизація західними урядами теми антикорупції та абстрактних громадянських свобод, за цілковитого ігнорування геополітичного та безпекового контексту, призвели до того, що у чорногорських владних коридорах вперше з'явилися не просто просербські та проросійські політики, а безпосередньо російські агенти.

З того часу багато було зроблено для виправлення цього дивного, як для країни НАТО, стану речей, вважає Наталя Іщенко. Зрештою, чорногорський прем’єр минулого року приїздив підтримати Україну, а міністерство оборони країни відправило в Україну значну військову допомогу (в міру своїх сил, звісно).

"Але щось таки безнадійно зламалося в "балканській Касабланці". І особливо це стало помітно в останні кілька днів", – констатує редакторка порталу "Балканський оглядач".

Мітинг у Подгориці з російськими триколорами і літерою Z, який охороняють поліцейські, а прокуратура не бачить у символах російської агресії проти України нічого протизаконного.

Зірвані концерти в Будві і Которі "Ляпіса", який позиціонує себе як український гурт і збирає гроші на ЗСУ...

І на цьому тлі виконувач обов’язків прем’єр-міністра Дрітан Абазович, який влітку 2022 року побував у Ірпені та Бородянці, а тепер, у лютому 2023-го, радіє запуску в Чорногорії горілчаного заводу найбільшої алкогольної компанії Росії.

Авторка допускає, що "водка" необхідна Чорногорії, тому що "хороші росіяни", що масово кинулися в балканську країну після початку повномасштабної російської агресії проти України, хочуть пити звичні напої, а не якусь незрозумілу ракію.

У березні на Чорногорію чекають президентські вибори. Можливо, невдовзі – й дострокові парламентські.

Підсумки голосування покажуть, який геополітичний курс обирає країна.

Втім, читаючи місцевих політичних оглядачів, розумієш, що кардинальних змін нинішнього курсу та ментального повернення Чорногорії на євроатлантичні рейки від виборів чекати не доводиться. Ба більше – може стати це гірше.

Дрейф Чорногорії до антизахідного та антиукраїнського табору може продовжитися та пришвидшитися.

Докладніше – у колонці Наталі Іщенко Як у Чорногорії поєднується підтримка України та любов до "русского міру".