Майже двогодинне послання Владіміра Путіна Федеральним зборам, яке так довго очікували в Росії та на Заході, майже нічим не запам’яталося, за винятком одного оголошення: Москва "призупиняє участь" у Договорі про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, відомому як СНО-3.

Це – остання угода, яка хоч якось контролювала "гонку озброєнь" між РФ і США. І рішення Путіна поставити її на "паузу" не є аж таким несподіваним.

Та для України важливо також те, що у вівторок Путін використав останній безпечний для нього козир у ядерному шантажі Заходу, йдеться у статті журналіста ЄвроПравди Олега Павлюка Останній крок ядерного шантажу РФ: що означає зупинка угоди, яка контролює гонку озброєнь.

Договір про заходи з подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь був останньою письмово зафіксованою домовленістю Сполучених Штатів і Росії, яка обмежувала їхні військові арсенали.

Документ, який підписали ще у 2010 році Барак Обама та Дмитрій Медвєдєв, передбачав обмеження кількості розгорнутих стратегічних (розроблених для ураження території США і навпаки) ядерних боєголовок до 1550 одиниць, пускових установок – до 800 одиниць і розгорнутих носіїв ядерних зарядів (міжконтинентальні балістичні ракети, стратегічні бомбардувальники, підводні човни) – до 700 одиниць.

Ще одне важливе положення СНО-3 – механізми взаємних перевірок ядерних арсеналів США й Росії. А це до 18 інспекцій на рік.

Перші глибокі тріщини в СНО-3 з’явилися за адміністрації Дональда Трампа. Насамперед йому просто не подобались усі "погані" угоди попередника Обами, та були й більш предметні претензії.

По-перше, під дію СНО-3 потрапляє лише стратегічне ядерне озброєння, тоді як Трамп хотів поширити його і на тактичне, де Росія зберігає відчутну перевагу. А по-друге, США прагнули укласти нову угоду із залученням Китаю, який в останні роки дуже активно нарощує власний арсенал (до слова, адміністрація Байдена від цих намірів не відмовилася).

Невідомо, як би склалася доля СНО-3, якби Трамп переміг на виборах 2020 року. Та Байден і Путін в останній момент (дія договору спливала в лютому 2021-го) домовились продовжити термін угоди на п’ять років.

А далі настала пандемія коронавірусу, через яку були призупинені інспекції за СНО-3 та засідання Двосторонньої консультативної комісії, та, зрештою, розв’язана Росією повномасштабна війна в Україні.

Так і почався поступовий демонтаж договору.

У червні 2022 року РФ відмовилася пускати американських інспекторів, посилаючись на візові обмеження для своїх інспекторів у США через санкції. У листопаді – зірвала попередньо домовлене засідання Двосторонньої консультативної комісії, теж пояснивши це недружніми діями Вашингтона.

Далі – більше: коли Вашингтон уже прямо звинуватив Москву в порушенні СНО-3, в російському МЗС натякнули, що договір після 2026 року може й не бути продовжений.

21 лютого 2023 року відбувся фінальний акорд: Путін заявив про "призупинення" дії договору.

Слово "призупинення" не просто так узяте в лапки. Дії РФ – абсолютно політичний крок. 

З заяви міністерство закордонних справ Росії виходить, що РФ, попри агресивну риторику Путіна, зобов’язується до завершення його планового терміну дії, тобто до 2026 року, "неухильно дотримуватися" передбачених ним кількісних обмежень на СНО", а також зобов’язань щодо обміну з США інформацією про пуски ракет. 

Хоча без механізму перевірок "обіцянки" РФ не багато важать. 

А для поновлення участі в договорі Москва вимагає від Вашингтона "вжити добросовісних зусиль з метою загальної деескалації та створення умов для повноформатного функціонування Договору". Іншими словами – припинити підтримку України та виконати вже призабуті російські вимоги щодо "гарантій безпеки".

Брязкання боєголовками Росія використовувала протягом останнього року в найрізноманітніших формах.

Паралельно, для виправдання шантажу, лунали звинувачення в бік України про нібито виготовлення "брудної бомби" чи підготовку "ядерної провокації".

І хоча ядерна риторика Росії знаходила відгук у західних столицях, вона так і не зупинила подальшу військову допомогу Україні та перехід до нових і нових її рівнів – вже є рішення про танки, а далі йтиметься про далекобійні ракети та західні винищувачі.

Саме на цьому тлі Росія застосовує, по суті, останній "ядерний" аргумент, який ще залишився в неї – окрім, звісно, ядерних випробувань і прямого застосування ядерної зброї.

Докладніше – у матеріалі Олега Павлюка Останній крок ядерного шантажу РФ: що означає зупинка угоди, яка контролює гонку озброєнь.