У 24 лютого – в день першої річниці повномасштабної війни, світ зайшов з двома "мирними" ініціативами.

Ще напередодні Генасамблея ООН ухвалила запропоновану Україною та її партнерами резолюцію про принципи майбутнього мирного врегулювання. А у ніч на п’ятницю Китай представив обіцяний раніше план мирного врегулювання.

Обидва документи здатні здивувати.

Український документ виявився значно менш амбітним за очікування багатьох.

І водночас китайський "мирний план" виявився кращим за очікування.

Детальніше про все це – у статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Китайська гра у мир: що означають для України рішення в річницю великої війни.

23 лютого відбулося голосування в Генеральній Асамблеї ООН за резолюцію про українську "формулу миру". 

Згадана "формула" – це перелік з 10 умов, або "10 кроків до завершення війни", який Зеленський представив на саміті G20 у листопаді минулого року. Той план звучав як безсумнівно вигідна Україні ініціатива, він не містив жодних поступок з українського боку та передбачав жорсткі вимоги та обмеження, що накладаються на Росію – включно з компенсацією збитків, яку завдала її агресія; наданням міжнародних гарантій безпеки Україні; кримінальним засудженням керівництва РФ за злочин агресії тощо.

Словом, у цьому плані йдеться про те бачення перемоги, якого прагне Україна, тож його підтримка на рівні ООН була б реально потужним досягненням.

Та з’ясувалося, що для таких високих очікувань не було жодних підстав.

Ухвалена резолюція Генасамблеї ООН не містить жодної принципово нової "перемоги".

Текст, який Україна разом з державами-партнерами узгодила та зареєструвала ще минулого тижня (ви можете скачати копію рішення з сайту ЄП), є цілком прийнятним для нашої держави та не містить жодної шкідливої тези – але він, по суті, лише повторює попередні рішення Генасамблеї.

Документ, попри анонси, не містить так званого "мирного плану". І абсолютно некоректно говорити, що він втілює "10 кроків до миру", які торік представив Зеленський.

Попри критику, що викладена вище, ухвалена 23 лютого резолюція точно не є поганою для України. Проблемою став не цей документ, а те, що Зеленський безпідставно завищив очікування від нього.

Натомість важливість рішення ГА ООН полягає у іншому. Воно було свідомо сформульовано максимально розмито, щоби зібрати на стороні України максимум держав – і це вдалося зробити.

Цього року голосування довело: світ лишився на нашій стороні.

За резолюцію, як і торік, проголосувала 141 держава. А от кількість голосів "проти" дещо зросла: противниками стало 7 держав. До Росії, КНДР, Білорусі, Еритреї та Сирії додалися Нікарагуа та Малі.

Та ще цікавішим стало голосування не за саму резолюцію, а за дві поправки до неї, які Росія подала не сама, а через маріонеткову Білорусь.

Дуже важливо, що Китаю немає у переліку країн, які їх підтримали. 

Зважаючи на те, що для багатьох держав світу позиція Китаю важить, це дуже допоможе Україні у консолідації світової підтримки.

Ця держава є постійним членом Радбезу ООН, а також вагомим регіональним та глобальним лідером, на якого рівняються чимало держав у Азії та Африці. Тому його позиція є вагомою і для нас.

Отже, маємо добрі (хоча й не карколомно добрі!) новини для України.

Свій документ офіційний Пекін оприлюднив за 5 годин після того, як Генасамблея ООН підтримала українську резолюцію. Це саме по собі вже стало показовим сигналом, адже спочатку були підозри, що китайська влада висуне проєкт, альтернативний українському, що могло би суттєво зменшити кількість голосів на нашу користь.

Та ще більше позитиву додав текст китайської пропозиції. Позиційний документ з 12 пунктів не є "мирним планом". Натомість він фіксує позиції, яких керівництво Китаю буде дотримуватися й надалі у питанні війни РФ проти України. І значна частина цих позицій є тими, під якими міг би підписатися Київ.

Це і збереження територіальної цілісності України як основний принцип (тобто Крим – це Україна!), і потреба демілітаризації запорізької АЕС та припинення атак на будь-які атомні станції; і абсолютна заборона на використання ядерної зброї; і підтримка "зернового коридору".

Крім того, є два важливих пункти, щодо яких позиція Китаю є відмінною від очікувань.

Перше – питання про заборону постачання зброї у зону конфлікту. Якщо ще тиждень тому китайський топ дипломат Ван Ї називав цей пункт, то нині його немає. Але, чи не є це ознакою того, що Китай сам планує таке постачання?

Та друга особливість є незаперечно позитивною для України. Китай пропонує поступово рухатися до переговорів про умови, за яких стане можливим припинення вогню. Формально, під цю пропозицію підпадає навіть український мирний план (РФ виводить війська і після того – перемир’я, чому б ні?) Хоча більш реально, що насправді Китай намагався знайти таку схему, яка б дозволяла йому не ставати на бік ані Росії, ані України.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Китайська гра у мир: що означають для України рішення в річницю великої війни.