У Британії з літа 2022 року страйкують залізничники, водії автобусів, вчителі, поштарі, працівники швидкої допомоги, медсестри.

Та наймасовіший страйк за останні понад десять років відбувся 1 лютого, коли на вулиці британських міст вийшли близько пів мільйона державних службовців і працівників державного сектора.

Про те, чим загрожує ця соціальна криза і чи похитнеться уряд Консервативної партії читайте в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка Ріші Сунаку додали проблем: чи витримає уряд Британії потужний страйк.

На відміну від сусідньої Франції, страйки у Британії – зовсім нечасте явище.

У британському законодавстві, на відміну від багатьох європейських країн, не закріплене право на страйк, а реформи Маргарет Тетчер 1980-х років суттєво урізали права профспілок – які, власне, й організовують страйки.

Тож той факт, що нинішні страйки з певними перервами тривають з травня 2022 року, вказує на серйозність ситуації у Британії.

Вимоги різних профспілок мають свої нюанси, та зводяться до двох взаємопов’язаних ключових речей – збільшити рівень зарплати (яка в окремих випадках не підвищувалась роками, а то й зменшувалась) і забезпечити належні умови праці.

На додачу російська повномасштабна агресія додатково загострила ситуацію з цінами на електроенергію.

Міжнародний валютний фонд прогнозує, що у 2023 році британська економіка єдина з великих економік скоротиться (на 0,6%) – це гірше, ніж навіть прогноз для підсанкційної Росії!

Консервативні уряди, що вели перемовини із профспілками або брали в них участь разом із працедавцями, послідовно відмовлялися йти на вимоги страйкарів.

Їхній аргумент простий: підвищення зарплат вдарить по бюджету, в якому й без того утворився дефіцит у понад 5% ВВП через інфляцію й щедрі соціальні виплати під час пандемії. 

І нинішній прем’єр Ріші Сунак (на відміну від Трасс) діє в логіці фінансиста: спершу – закрити бюджетну "дірку", потім – усе інше.

Через страйки у сфері охорони здоров‘я утворилася кризова ситуація: є гострий брак персоналу, хронічне недофінансування, численні затримки з прийомом пацієнтів — навіть невідкладних, як-от з інсультом.

Тож уряд Британії підготував законопроєкт про "мінімальний рівень соціальних послуг".

Суть документа така: страйки в принципі не заборонені, та брати в них участь можна такою мірою, щоб це не зашкодило сфері соціальних послуг — передусім перевезенням і охороні здоров‘я.

Палата громад, де партія влади має більшість, встигла швидко проголосувати за законопроєкт. Але він стикнувся з опором у Палаті лордів, де поставили логічне питання: що таке "серйозне порушення роботи", за якого протести (читай страйки) може розганяти поліція? І чи не суперечить це Європейській конвенції про права людини?

Щоправда, з початку цього року стали з’являтися перші сигнали, що принаймні з деякими профспілками вдасться досягти компромісу.

Приміром, залізничники погодились розглянути колективну пропозицію понад десятка роботодавців щодо порівняно невеликого збільшення зарплати вкупі з посиленням соціальних гарантій і захистом від скорочення доходів. 

Чи витримає уряд Ріші Сунака це випробування? 

Імовірно, в найближчі тижні страйкова активність у Британії продовжиться, а уряд консерваторів намагатиметься її перечекати, розраховуючи або на зниження підтримки з боку громадськості, або на "видихання" самих страйкарів.

Проте, як влучно підсумовує Bloomberg в огляді 100 днів прем’єрства Ріші Сунака, "Сунак виступає проти підвищення податків для припинення страйків працівників сфери охорони здоров’я – тоді як громадськість загалом підтримує їхні дії. Хтось має поступитися".

Докладніше – у матеріалі Олега Павлюка Ріші Сунаку додали проблем: чи витримає уряд Британії потужний страйк.