Минулого тижня вражаючий "десант" із Брюсселя привіз українській владі два сигнали, що доповнюють один одного. 

Перший – позитивний – послання від керівництва ЄС про те, що Україна стане членом Євросоюзу, а другий – реалістичний – про те, що попередні успіхи не мають засліплювати Київ. 

Надміру оптимістичні заяви представників української влади щодо євроінтеграції країни переконали Брюссель у тому, що українська влада не розуміє масштабу викликів та завдань, які має вирішити перед вступом до ЄС.

Вплинути на це покликаний документ, який Урсула фон дер Ляєн у четвер особисто передала президенту Зеленському – оцінка відповідності праву ЄС, яку Єврокомісія здійснила одночасно для України, Молдови та Грузії. 

Редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко вивчив дані цієї трійки, а також інших держав-кандидатів, та їхню динаміку. Докладніше про все це – у його статті Україна-лідерка та Україна-двієчниця: як Брюссель оцінює готовність Києва до вступу в ЄС.

2 лютого, перед початком спільного засідання уряду та Єврокомісії у Києві, Урсула фон дер Ляєн поїхала на Банкову. Тут, на зустрічі з Володимиром Зеленським, вона передала українському колезі папочку з довгою та складною назвою "аналітичний звіт, що доповнює висновки Єврокомісії щодо заявки України на вступ до Євросоюзу".

Цей документ, по суті, є аудитом наближення України до права ЄС та окреслює план майбутніх переговорів про вступ.

Попри назву, процес "вступних переговорів" мало схожий на звичайні міждержавні переговори.

Йдеться про те, що Україна повинна перенести всі без винятку законодавчі акти та стандарти ЄС до українського нормативного поля, після чого на цих "переговорах" українському уряду треба довести європейським колегам, що сформульована так чи інакше норма українського законодавства відповідає праву ЄС.

У документі, який отримала Україна, Єврокомісія на 67 сторінках аналізує наближеність України до права ЄС, окремо за кожною зі згаданих переговорних глав; аналогічні документи були опубліковані щодо Молдови і Грузії.

Нинішній звіт по Україні, Молдові та Грузії – позачерговий і тому скорочений; у ньому відсутні оцінки по ключовій для ЄС главі "правосуддя та фундаментальні права", його оцінювання у Брюсселі свідомо відклали на осінь.

Та спершу – з’ясуємо, які ж оцінки Єврокомісія поставила Києву за іншими 32 розділами.

Оцінка виставляється за 5-бальною системою: 1 – початковий рівень, 2 – деяка відповідність праву ЄС, 3 – помірна відповідність, 4 – добра відповідність, 5 – просунутий рівень (аж до повної відповідності, коли переговори можна закривати). Саме за такою шкалою ми "оцифрували" висновки ЄС.

То якими є успіхи нашої держави?

Головний висновок: рівень євроінтеграції України є хаотичним, несистемним.

За чотирма з 32 глав Україна отримала справді високий бал – четвірку, тобто підтвердження "доброї відповідності". Це блок "Митний союз", а також енергетика, зовнішня політика, безпекова політика. Ще за п’ятьма сферами ми отримали "трійку", що є загалом непоганою оцінкою як для кандидата-початківця ("помірна відповідність праву ЄС"). 

І водночас є вісім сфер, за якими Україні поставили найнижчий бал (тобто ті, де Україна майже не адаптувала право ЄС), і 15 тих, де ми отримали "двійку", тобто продемонстрували лише уривчасте запровадження європейських норм.

Сумарно за 32 главами Україна зібрала 69 балів, тобто середній бал – 2,16.

Грузія за тією ж методологією отримала 67 балів, тобто не надто й відстала, а Молдова – лише 55 балів, тобто середня оцінка переговорних глав – 1,72 бала.

Наприклад, у Туреччини, переговори про вступ якої до ЄС офіційно зупинені, – 94 бали. Лідер рейтингу, Чорногорія, має за цією методологією 99,5 бала. На другому місці – Сербія з 98 балами. Серед держав на етапі переговорів про членство найгірший показник має Албанія – 84,5 бала, а вона формально відкрила переговори лише торік. Але навіть це – набагато більше, ніж в України!

Це порівняння свідчить, що стан втілення права ЄС в Україні – зародковий. По суті, Київ лише почав шлях до вступу.

Для успіху нашого руху до ЄС потрібно не забувати про дві складові.

По-перше, Україна має рухатися до виконання технічних критеріїв. Доведеться змінити величезну кількість законодавчих актів, і без цього не обійтися.

По-друге, нам потрібно довести Брюсселю та іншим європейським столицям, що у судовій системі та у питанні прав людини ситуація в Україні змінюється на краще. Без виконання двох цих завдань одночасно про швидкий рух України до ЄС можна просто забути.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Україна-лідерка та Україна-двієчниця: як Брюссель оцінює готовність Києва до вступу в ЄС.