Як агресія РФ змінила енергетичну політику Польщі

Війна та пандемія пришвидшили трансформацію польської енергетики.

Старі стратегії виявили свою неактуальність, і Варшаві довелося переглядати їх ледь не з нуля. 

Про те, що змінила війна в Україні для польської енергетики і як сусідня країна шукає відповіді на нові виклики, читайте в статті експерта з питань будівництва та енергетики Даніеля Радомського Як війна змусила Польщу переглядати свою енергетичну політику.

За рік до нападу РФ на Україну, зіткнувшись із проблемою старіння вугільних блоків та необхідністю проведення енергетичної трансформації, польський уряд схвалив грандіозний план, що передбачав поступовий, але повільний відхід від виробництва енергії на основі кам’яного та бурого вугілля.

В цьому плані природний газ мав бути тільки "перехідним паливом" між етапом відмови від найстаріших вугільних блоків, які вже не вигідно ремонтувати для збереження виробничих потужностей, і впровадженням атомної енергетики.

На жаль, цей задум так і не був втілений. Багато в чому ця програма виявилася застарілою вже на момент її ухвалення. 

Війна лише посилила виклики, що стояли перед польською енергетикою.

Наприкінці березня – на початку квітня 2022 року були представлені проєкти, покликані забезпечити швидкий відхід польської економіки від палива, імпортованого з РФ.

Ці проєкти передбачають збільшення технологічної диверсифікації та розширення потужностей на основі польських джерел, зокрема подальший розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), послідовне впровадження ядерної енергетики, підвищення енергоефективності, а також подальшу диверсифікацію джерел нафти та природного газу.

Популярною навіть є ідея зменшити залежність від газу шляхом продовження роботи вугільних блоків або тимчасового збільшення видобутку вугілля.

Додатково ситуація погіршилася після початку блокади поставок газу з Росії, посиленої пошкодженням газопроводів Nord Stream.

Незабаром Німеччина запустить чотири плавучі ЗПГ-термінали, подібні плани вже втілюються в Естонії, Фінляндії, Греції та Італії.

Таке сильне зростання європейського попиту на зріджений природний газ вплине на його ціну – це додатковий аргумент проти значного розширення газових джерел електроенергії.

Попри це, Польща наразі не відмовилася від заявлених планів реалізації великих газових блоків.

Триває будівництво електростанції по газопаровій технології в Грудзьондзі (450–750 МВт), оголошено тендер на будівництво Гдинської газової ТЕЦ (140–170 МВт), електростанції "Рибнік" (800–900 МВт) і блоку в Гданську (до 456 МВт), не відмовилися й від газифікації електростанції "Козениці" (2100-2200 МВт).

Державна нафтогазова компанія Польщі PGNiG також планує збудувати когенераційний блок на варшавській теплоелектростанції "Секерки" (приблизно 500 МВт).

Крім того, оголошено прискорення запуску плавучого ЗПГ-терміналу 2026 року та можливість подвоєння його пропускної спроможності, чим зможуть скористатися і сусідні країни.

У рамках розвитку відновлюваних джерел енергії варто відзначити позитивні зрушення на рівні місцевого самоврядування. Через зростання цін на енергоносії багато органів місцевого самоврядування приділили увагу впровадженню сонячної енергетики у громадських будівлях.

Ситуація швидкого розвитку нестабільних відновлюваних джерел енергії, спричинена кризою, і впровадження стабільної атомної енергетики має бути пов’язана з розвитком сховищ електроенергії.

Зараз найдешевшою технологією зберігання енергії, співмірною з попитом, є гідроакумулювальні електростанції (ГАЕС). Їхня загальна потужність у Польщі становить приблизно 1,6 ГВт.

Незадовго до повномасштабної агресії РФ проти України уряд Польщі розпочав роботу з будівництва нових гідроакумулювальних електростанцій, загальний потенціал яких становить приблизно 5-6 ГВт.

Зіткнувшись із суттєвим зростанням квот на викиди вуглекислого газу, сектор промислової енергетики впродовж 2021 року оголосив про низку ініціатив із впровадження у Польщі малих ядерних реакторів (SMR), яких ще немає ніде у світі. Проте момент істини настав наприкінці жовтня — на початку листопада 2022 року, коли одна з компаній відмовилася інвестувати в неперевірені SMR на користь великих ядерних реакторів.

Повномасштабна війна РФ проти України та пандемія призвели до того, що інвестиції в трансформацію польської енергетичної системи стали ще більш актуальним питанням, ніж раніше.

Нестабільність ринків і бажання позбутися залежності від імпортованого викопного палива пришвидшать процес енергетичної трансформації.

Перехідний етап вимагає негайного ухвалення рішень у сфері фінансування проєктів, спрямованих на підтримку виробничих потужностей на вугільних блоках, термін експлуатації яких закінчився.

Докладніше – у матеріалі Даніеля Радомського Як війна змусила Польщу переглядати свою енергетичну політику.