Іран має усі шанси перетворитися на гарячу точку на світовій політичній карті.  

Через сорок років після Іранської революції 1979 року відносини між Сполученими Штатами та Іраном ще ніколи не були такими ж напруженими, як зараз, а ризик розгортання нової війни – таким очевидним.

Про те, чи дійде до силового протистояння, читайте у статті кандидатки політичних наук, виконавчої директорки YES Світлани Ковальчук Зупинка іранського атома: в США обговорюють силову блокаду ядерної програми Тегерана.

Перш за все, варто відверто визнати: усі переговори з Іраном про зупинення програми виробництва ядерної зброї зайшли в глухий кут ще влітку.

Попри те, що західні переговірники неодноразово заявляли про наближення до компромісу (останній раз така заява лунала у серпні минулого року), але щоразу Іран відступав і висував нові вимоги, які часто не мали нічого спільного з ядерними переговорами. 

Більш того, в самому Ірані не існує єдиної позиції, чи дійсно вони хочуть повернутися до угоди. Тож щоразу, коли Тегерану представляли угоду, Іран відмовлявся від неї. 

Варто нагадати, що у 2015 році було підписано Спільний всеосяжний план дій між Іраном та  Групою 5 + 1 (постійними членами Ради Безпеки ООН — США, Великою Британією, Росією, Францією і Китаєм — плюс Німеччиною) та Європейським Союзом. 

Умовами угоди передбачалося, що більша частина іранського збагаченого урану буде вивезена за кордон; жоден із ядерних об'єктів в Ірані не буде демонтований; завод зі збагачення палива Фордо стане науково-дослідним центром ядерної фізики без потужностей зі збагачення урану, МАГАТЕ отримає доступ до всіх ядерних об'єктів в країні терміном на 20 років, що дозволить організації простежити за тим, щоб іранська ядерна програма мала виключно мирний характер. 

Натомість санкції США, Євросоюзу та Ради безпеки ООН будуть зняті після укладення всеосяжної угоди щодо ядерної програми Ірану. Деякі обмежувальні заходи з боку P5+1 залишаться чинними на певний час, проте потім будуть скасовані. 

Проте у травні 2018 року президент США Дональд Трамп оголосив про вихід США з цієї угоди і поновлення санкцій проти Ірану. 

Цей крок викликав гостру критику з боку країн ЄС. Тож відразу перемоги на президентських виборах Джо Байден заявив про плани поновити угоду з Іраном. 

Втім, після двох років переговорів ця угода виглядає все більш і більш нереалістичною. 

За свідченнями багатьох експертів, Іран ще ніколи не був такий близький до створення ядерної зброї. 

Звичайно, всі ці висновки офіційний Тегеран заперечує.

Минулого тижня держсекретар США Ентоні Блінкен під час своєї поїздки країнами Близького Сходу в інтервʼю Al Arabiya заявив, що США не виключають і воєнних дій проти Ірану.

Хоча він додав, що надає перевагу дипломатичним методам вирішення конфлікту, весь світ облетіло його формулювання "усі варіанти на столі".  

Серед конгресменів ще залишається численна група тих, хто волів би продовження переговорів з Іраном. В першу чергу це представники Демпартії. 

Республіканці виступають проти відновлення будь-яких переговорів з Ісламською республікою на тлі вбивств протестувальників і провокаційних дій, включаючи постачання безпілотників-камікадзе Росії для її війни в Україні.

26 січня сенатори Боб Менендес, Марша Блекберн, Кріс Кунс, Джим Ріш та Джеймс Ленкфорд виступили із заявою щодо резолюції, яка закликатиме міжнародну спільноту "продовжувати публічно висвітлювати та засуджувати репресії іранського режиму з початку протестів…".

Того самого дня, коли сенатори оприлюднили свою заяву, Палата представників переважною більшістю схвалила резолюцію, в якій висловлюється солідарність з іранськими протестувальниками.

Рідкісне двопартійне голосування 420 проти 1 за Резолюцію щодо підтримки протестувальників ознаменувало останній раунд міжнародного засудження уряду Ірану, який поглибив його ізоляцію. 

За інформацією The Washington Beacon, республіканці та демократи в Палаті представників об’єднують зусилля, щоб накласти санкції на верховного лідера Ірану Алі Хаменеї та інших високопосадовців режиму за злочини проти прав людини.

Застосування санкцій безпосередньо щодо Хаменеї винесе протистояння на інший рівень. 

Проблема полягає лише в тому, що санкційні можливості США щодо Ірану майже вичерпані, а тому реалізувати свої заклики Вашингтон може лише одним шляхом. 

І хай би як адміністрації Байдена не хотілося йти на силове вирішення, тиск у Конгресі стає все потужнішим. 

Докладніше – у матеріалі Світлани Ковальчук Зупинка іранського атома: в США обговорюють силову блокаду ядерної програми Тегерана.