8 лютого Зеленський виступив палаці перед британськими парламентарями та урядовцями. Його промова рясніла яскравими метафорами, подяками Британії за допомогу, а завершилася закликом надати Україні західні бойові літаки.

Менш поміченою на цьому фоні залишилася частина промови, де президент закликав зробити принцип превентивної допомоги тим, кому загрожує агресія, базовим принципом світової антивоєнної політики.

У сучасному міжнародному праві немає принципу превентивної допомоги державам, що перебувають під загрозою вторгнення.

Прогалина в регулюванні запобігання агресії дозволяє Україні концептуалізувати бачення, озвучене Володимиром Зеленським у Лондоні, у рамках одного стислого поняття – обовʼязок запобігати агресії ("duty to prevent aggression").

Докладніше – у колонці фахівця з міжнародного права Еріка Кучеренка Зупинити наступні агресії: новий принцип світової безпеки, що просуває Україна.

Автор колонки нагадує, що попри певну прогалину в контексті запобігання агресії, загалом міжнародне право має багатий арсенал зобовʼязань превентивного характеру.

"Найбільш релевантним прикладом є зобов’язання запобігати геноциду. Втілене у ст. 1 відповідної Конвенції 1948 року, це зобовʼязання було взято на себе більше ніж 150 державами світу та стало частиною міжнародного звичаєвого права", – вважає Ерік Кучеренко.

Як зазначав Міжнародний суд, зазначає фахівець, обовʼязок діяти для запобігання геноциду виникає в момент, коли державі стає відомо про серйозний ризик вчинення геноциду.

Це чіткий поріг, за яким настає юридичний обов’язок держави вжити "всіх практичних заходів", щоб "максимально, наскільки це можливо", запобігти геноциду. Цей обовʼязок стосується й заходів, що можуть зупинити геноцид, який вже відбувається.

На думку Кучеренка, саме такий стандарт за аналогією міг би застосовуватися й до агресії. Коли з’являються підстави говорити про серйозний ризик вторгнення, держави за можливості зобов’язані надати військову допомогу (озброєння) державі, яка перебуває під загрозою вторгнення.

"Пропозиція про визнання обов’язку запобігати агресії ставала б органічною частиною як українських дипломатичних ініціатив, так і системи міжнародного права. Зокрема, цей обов’язок став би флагманською концепцією 9 пункту мирного плану – недопущення ескалації", – пише автор колонки.

Він вважає, що у міжнародному праві це зобов’язання допомогли би досягти однієї з цілей ООН – запобігання та усунення загроз миру та придушення актів агресії.

До речі, заборона агресії вже визнана таким зобов’язанням, що стосується не лише жертви, а й всієї міжнародної спільноти.

Наступний логічний крок – зобов’язати міжнародну спільноту запобігти цьому серйозному злочину.

Врешті, вже наявні зобов’язання не визнавати та не сприяти агресії були б доповнені запобіганням агресії.

"Якби зобовʼязання запобігати агресії існувало у 2022 році, навіть з обмеженнями воно б допомогло Україні швидше отримувати потрібні види озброєння.

Адже навіть якщо Україна не завжди має способи примусити партнерів виконати свої юридичні зобов’язання перед нею, наявність конкретної юридичної обов’язкової концепції дуже б допомогла українській стороні як у місяці до вторгнення, так і після нього", – резюмує експерт.

Саме у цьому й полягає переконлива сила міжнародного права.

Докладніше – у колонці Еріка Кучеренка Зупинити наступні агресії: новий принцип світової безпеки, що просуває Україна.