У п’ятницю у Венеції комісія "За демократію через право" Ради Європи, більше відома як Венеційська комісія, мала нарешті ухвалити свій висновок щодо "антиолігархічного" закону.

Згідно проєкту рішення, який має у розпорядженні "Європейська правда", антиолігархічне законодавство має бути докорінно переглянуте, якщо не скасоване. Однак у останній момент на прохання України розгляд закону у Венеції був відкладений, як мінімум до середини року.

Хоча суть невідповідності цього закону стандартам Ради Європи від того не зміниться. Редактор ЄвроПравди Сергій Сидоренко пояснює, в чому вони полягають, у матеріалі Кінець закону про олігархів? Які претензії до нього підготувала "Венеційка".

Висновок Венеційської комісії починається з того, що закон, який вона аналізує – унікальний. Це справді так.

Україна є першою у світі державою, яка вирішила ухвалити спеціальне законодавство щодо боротьби з олігархами. Втім, український приклад ініціював подібні рішення та процеси також в інших державах регіону – Грузії, Молдові.

Першість України була обумовлена, зокрема, тим, що у нас вплив олігархів був дуже значним; саме тому це стало одним із "кандидатських критеріїв".

Однак згодом у Європі відбулася переоцінка цього впливу, і її висновки є доволі революційними. І у Євросоюзі, і в Раді Європи тепер кажуть, що вага олігархів різко зменшується, і вони станом на зараз вже не становлять такої небезпеки, як це було рік тому.

ЄвроПравді не раз доводилося чути тезу про те, що "війна значною мірою вирішила проблему олігархів". "Більшість із них втратили велику частину своїх активів і точно втратили політичний вплив, а до того ж зараз допомагають Україні йти до перемоги, витрачаючи на це свої активи", – кажуть співрозмовними, припускаючи, що цей пункт не стане перепоною для позитивного висновку ЄК.

Проєкт рішення "Венеційки" наголошує на тому, що підхід, заснований на персональних санкціях проти олігархів, який передбачений антиолігархічним законом 2021 року, є прийнятним. 

"Стратегія деолігархізації має брати до уваги особливості країни", каже документ.

Але вплив на олігархів має свої межі, які, на думку "Венеційки", чинний український закон перетинає.

Значна частина рекомендацій Венеційської комісії стосуються того, як Україна планує боротися із впливом олігархів на політичне життя.

"Венеційка", по суті, стала на захист цього впливу, але в обмеженому обсязі. Експерти ВК дійшли висновку, що повне блокування доступу олігархів (які самі є громадянами і, можливо, політиками) до політичного життя зруйнувало б демократичні принципи.

Експертів особливо непокоїть те, що зараз закон доволі нечіткий у встановленні того, хто ж є олігархом. У реальності за чинним законом РНБО, яка входить до президентської вертикалі, яку очолює та фактично контролює президент, має надширокі повноваження у тому, кого визнавати "олігархом", а кого – ні. І це саме по собі створює ризик зловживань.

"Президент потенційно може використати свій політичний вплив, щоби змусити РНБО визнати олігархами своїх політичних опонентів", – йдеться у проєкті рішення ВК.

Ще важливіше те, що навіть у разі визнання за тим чи іншим бізнесменом статусу олігарха він або вона не мають бути повністю відсторонені від політики, а також від права фінансувати політичні партії та політичні кампанії, вважає "Венеційка".

У разі якщо ЄК зрештою повернеться до розгляду питання та ухвалить висновок, треба буде вивчити, яку саме схему там запропонували Україні як альтернативу. Але в робочих документах, з якими ознайомилася ЄвроПравда, йшлося про варіант встановити максимальний внесок, який може виділити будь-який громадянин України на фінансування партії чи кампанії. 

Проєкт ключових рекомендацій ВК (тобто короткі підсумки висновку), який бачила ЄвроПравда, займає три сторінки – це доволі багато.

Серед іншого, Україна має передбачити дієвий механізм оскарження рішення про внесення у реєстр олігархів, бо зараз цього немає.

Також, на думку ВК, повинен бути змінений механізм виключення олігарха з реєстру, якщо він або вона позбавилися олігархічних ознак.

Та й деякі ключові обмеження, окрім політичних, потребують перегляду.

Наприклад, "Венеційка" ставить під серйозний сумнів зобов’язання політиків звітувати після зустрічі з особою, що внесена у реєстр олігархів. А зобов’язання олігархів заповнювати е-декларації і розкривати свої активи так, як це роблять держслужбовці, "Венеційка" взагалі розкритикувала вщент, запевнивши, що воно точно порушує принципи Європейської конвенції з прав людини.

Докладніше – у матріалі Сергія Сидоренка Кінець закону про олігархів? Які претензії до нього підготувала "Венеційка".