Шольцу вказали на ключову помилку політики щодо України

24 лютого 2022 року Росія продовжила свою війну проти України, яка на той час тривала вже майже вісім років, великим нападом з метою підпорядкувати собі сусідню країну.

Три дні потому канцлер Олаф Шольц кваліфікував це більш серйозне порушення міжнародного права перед німецьким Бундестагом як "поворотний момент" у Європі та оголосив про створення спеціального багатомільярдного фонду для вкрай необхідної модернізації Бундесверу.

Відтоді Федеративна Республіка Німеччина надала Україні значну допомогу. 

Та якою б розумною не була невійськова та військова підтримка України в її оборонній боротьбі проти агресії Російської Федерації, незрозуміло, яку стратегічну мету зрештою має правляча коаліція в Берліні, пишуть Андреас Умланд, Франциска Девіс, Отто Люхтергандт та Штефан Требст у колонці "Сліпа зона" політики щодо України: відкритий лист до уряду Німеччини.

Автори колонки пишуть, що у цьому плані комунікація німецького уряду викликає роздратування не лише всередині Німеччини. На їхню думку, такі фрази, як "Україна не повинна програти" або "Російська Федерація не повинна перемогти", не створюють ясності, а викликають політичну невизначеність і шкодять нашій країні.

"Сліпа пляма" в німецькій політиці щодо України має терміново поступитися місцем політичній ясності!" – закликають експерти. 

Це означає, пояснюють Умланд, Девіс, Люхтергандт та Требст, що уряд Німеччини має нарешті чітко заявити, яку мету він переслідує, постачаючи військове обладнання, гуманітарну допомогу, а також надаючи технічну, розвідувальну та антикібернетичну підтримку Україні.

"Збереження державного суверенітету України, цілісності її території та відновлення країни після війни мають бути наріжними каменями. Це означає, що звільнення територій України, вже окупованих і анексованих Росією на порушення міжнародного права у 2014 році, а також у 2022 році, має відігравати центральну роль", – впевнені автори колонки.

Формулювання такої стратегічної мети має бути скоординоване з партнерами по НАТО та ЄС, додають експерти. 

Окрім того, як вони зазначають, необхідно вимагати, щоб керівники Росії, відповідальні за розв'язання агресивної війни проти України, були притягнуті до відповідальності та засуджені за "злочин агресії" у розумінні ст. 8bis Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

"Незалежно від можливих проміжних кроків, таких як тимчасове припинення вогню на ділянках нинішньої лінії фронту, загальне припинення вогню та переговори про майбутню мирну угоду, метою має бути відновлення суверенітету України над усією її національною територією в кордонах 1991 року", – зазначають Умланд, Девіс, Люхтергандт та Требст.

За їхніми словами, територіальна цілісність України має бути захищена за допомогою міжнародних військових гарантій, підкріплених санкціями – на відміну від "Будапештського меморандуму" 1994 року, який був порушений Російською Федерацією.

Автори колонки вважають, що Федеративна Республіка Німеччина несе особливу політичну й моральну відповідальність перед Україною і пояснюють:

"З одного боку, вона є спадкоємицею Німецького Рейху, який окупував усю Україну під час Першої світової війни – не в останню чергу задля того, щоб економічно експлуатувати східноукраїнський вугільний та залізорудний регіон Донбасу навколо Донецька та Луганська, який уже на той час був важливий через війну.

Цей план продовжила націонал-соціалістична Німеччина в її агресивній і винищувальній війні проти Радянського Союзу під час Другої світової війни. Тут існує величезна прогалина в погляді возз'єднаної Німеччини на історію за рахунок України, яку необхідно терміново ліквідувати".

З цього випливає, зауважують експерти, що Німеччина має історично обумовлений борг перед Україною.

Є багато підстав вважати, що російське керівництво грає на час – в надії, що підтримка України з боку Німеччини незабаром послабиться.

"Уряд Німеччини зобов'язаний знову і знову нагадувати громадськості про значення військової підтримки", – впевнені вони. 

Докладніше – у колонці Андреаса Умланда, Франциски Девіс, Отто Люхтергандта та Штефана Требста "Сліпа зона" політики щодо України: відкритий лист до уряду Німеччини.