19 березня в Чорногорії відбудеться голосування за нового президента.

Громадяни країни робитимуть вибір між політиком-патріотом із сумнівною репутацією корупціонера чи ставлеником Кремля. 

Ставки дуже високі, проте за два дні до першого туру вони були підвищені до небаченого рівня: президент Чорногорії видав указ про розпуск парламенту.

Результати виборів можуть на довгі роки визначити, яким шляхом піде Чорногорія: до Європи чи до РФ.

Про те, як Чорногорія стала на межу політичного знищення і що може змінити терміновий розпуск парламенту, читайте в статті журналістки, редакторки порталу "Балканський оглядач" Наталі Іщенко Між корупцією та впливом РФ: вибори, що можуть означати втрату Чорногорії для Заходу. Також радимо подивитися дискусію про перебіг виборів у Чорногорії.

Фактично всі балканські політологи одностайні: президентські вибори у Чорногорії, найімовірніше, пройдуть у два тури.

І в другому турі, який планується 2 квітня, мають зустрітися чинний президент та лідер нині опозиційної Демократичної партії соціалістів (DPS) Міло Джуканович, а також голова партії "Нова сербська демократія" і лідер руху "Демократичний фронт" Андрія Мандич.

Джуканович привів Чорногорію до незалежності, до членства в НАТО і до кандидата №1 на вступ до ЄС.

Мандич фігурує у справі про "державний переворот", коли в Чорногорії, в день парламентських виборів 2016 року, готувалася насильницька зміни влади за участю агентів російських спецслужб. Мандич завжди виступав із позицій, вигідних Белграду і Москві.

Без сумнівів, результати волевиявлення чорногорців матимуть визначальні наслідки не тільки для майбутнього найменшої балканської країни, але й для регіону та, що є ще більш важливим у нинішній ситуації, для всього західного блоку, в першу чергу для Північноатлантичного альянсу.

Cерби як вважали, так і вважають Чорногорію частиною навіть не "Великої", а звичайнісінької Сербії. І діють відповідно.

Коли в кінці 2019 – в першій половині 2020 року під гаслом захисту Сербської православної церкви в Чорногорії почав розгортатися проєкт "сербського миру", виявилося, що протиставити "патріотам Сербії" настільки ж потужний, але свій національно-патріотичний рух чорногорці не в змозі.

Чорногорський патріотичний рух не міг протистояти проєкту "сербського миру". Втім, деякі позитивні для Чорногорії зміни все ж таки відбулися.

Під тиском західних партнерів навесні 2022 року було сформовано уряд без сербських радикалів, до якого були залучені національні меншини та центристські громадянські партії, але патріотичні чорногорські сили знов залишилися "за бортом".

Призначений прем'єр-міністром Дрітан Абазович (етнічний албанець, що важливо в даному випадку) тоді наголошував: будуємо громадянську державу.

За рік, що минув, деякі покращення все ж відбулися, але напрямки, що стосуються гуманітарної політики, досі перебувають під потужним впливом "сербського світу" із залученням "руки Кремля".

Уряд Абазовича через свою відданість "сербському миру" отримав у підсумку вотум недовіри.

Проблема Чорногорії полягала ще й в тому, що міжнародні структури, включно з ЄС, НАТО, міжнародними правозахисними організаціями та медіа, вперто відмовлялися бачити загрозу посилення сербського та російського впливу та намагалися применшити негативні наслідки чорногорського розвороту в бік не тільки Белграда, але й Москви.

Успіх просербських та проросійських сил має ще одне пояснення – вкрай погану репутацію чорногорської правлячої еліти, яка керувала країною з моменту проголошення незалежності у 2006-му і аж до 2020 року.

Проте президент Чорногорії Міло Джуканович не здається у протистоянні з просербськими та проросійськими силами і за два дні до голосування видав указ про розпуск парламенту.

Формальною причиною розпуску Скупщини стала її нездатність сформувати новий уряд замість нинішнього, члени якого перебувають у статусі виконувачів обов’язків. Проте всі розуміють, що таким кроком Джуканович вирішив піти ва-банк та повернути собі ініціативу.

Такий крок може бути вдалим – і тоді, вигравши президентські вибори, Джуканович зможе дотиснути й позачергові парламентські, і вже у травні чи червні перезавантажити парламент та повернути собі контрольовану більшість.

Проте цей крок має і протилежний бік – якщо він не спрацює, то реванш буде ще більш стрімким та повним. І тим надовше лідерство у країні захопить просербська та проросійська влада.

Докладніше – у статті Наталі Іщенко Між корупцією та впливом РФ: вибори, що можуть означати втрату Чорногорії для Заходу.