17 березня президент Міжнародного кримінального суду (МКС) Пйотр Гофманський оприлюднив заяву, що стала, без перебільшення, поворотною в історії. Він оголосив у відеозверненні (доступний також український переклад) про рішення Палати досудового провадження схвалити ордер на арешт двох громадян РФ: чинного президента Владіміра Путіна та уповноваженої президента з прав дитини Марії Львової-Бєлової.

Це звинувачення відкриває низку нових можливостей – але також створює виклики, йдеться у статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Суд замість трибуналу? Що означає ордер з Гааги на арешт Путіна та чому цього недостатньо. Для тих, хто віддає перевагу відео, ми записали короткий блог із поясненнями.

У Гаазі вирішили перевести на наступну стадію справу про масове викрадення українських дітей, щодо якої прокурор МКС зібрав достатньо доказів винуватості російського президента.

Наразі у документах, які пішли на наступну процесуальну стадію, є "кілька сотень" епізодів про те, як дітей з окупованих росіянами українських територій перевезли до Росії, розірвавши їхній зв’язок з Україною, пояснив президент МКС.

Через доведену доказами причетність до цих злочинів суд схвалив ордери на арешт вже згаданих російських посадовців – Владіміра Путіна та Марії Львової-Бєлової.

Це – все, що наразі відомо про конкретні епізоди справи. Інша інформація – конфіденційна.

Ще від весни, а особливо улітку 2022 року Росія почала активну та масову депортацію українських дітей з окупованих територій. Частину викрадених маленьких українців та українок переміщували в Росію, частину – в окупований Крим (але є підозра, що звідти також направляли в Росію).

І йдеться далеко не лише про дітей-сиріт.

Україна вже ідентифікувала понад 16 тисяч дітей, які були викрадені. З них 6 тисяч епізодів верифіковані міжнародними партнерами.

Перш за все, підкреслимо: масове вивезення окупантами людей, а не лише дітей, є воєнним злочином, що передбачений Римським статутом МКС. Серед інших порушень законів та звичаїв війни, що є кримінально караними, статут виділяє "переміщення частини населення окупованої території у межах чи за межі цієї території".

Є величезна кількість доказів того, як окупанти насильно вивозили цілі сім’ї до РФ.

З усього масиву доказів та епізодів суд виділив лише "дитячі" депортації, не пояснивши окремо цей вибір; депортації дорослих, що відбувалися одночасно, предметом ордера та цього розслідування не є. Це, звісно, можна пояснити окремою доказовою базою щодо депортації дітей, але потенційно є також інше пояснення.

Річ у тім, що викрадення саме дітей потенційно дозволяє МКС згодом перекваліфікувати справу, висунувши ще серйозніше звинувачення – у вчиненні геноциду.

Той самий Римський статут передбачає, що геноцид певної національної або етнічної групи може полягати не лише у вбивстві, фізичному знищенні представників цієї групи тощо. Окремим складом злочину геноциду є "насильницька передача дітей цієї групи до іншої групи", якщо така вчинена "з наміром знищити повністю або частково" національну/етнічну групу українців.

Наразі у повідомленнях прокурора МКС немає жодних вказівок на розслідування геноциду, і це не дивно. Стандарти доведення цього злочину є дуже високими, а доведення наміру вчинити саме геноцид є справді дуже складним.

Утім, розвиток подій або поява нових свідчень від учасників та очевидців злочинних дій може дати підстави повернутися до кваліфікації.

Зв’язок Путіна та Львової-Бєлової з цими злочинами, між тим, є доволі очевидним.

У травні 2022 року Путін підписав указ про спрощене надання громадянства РФ дітям, вивезеним з України. Для цього достатньо заяви, поданої закладом, де опинилася українська дитина.

Львова-Бєлова брала участь у нормотворчості з цього приводу і розповідала, як непросто викорінити в дітей українську ідентичність, але це, мовляв, все одно треба робити.

Оскільки повноваження МКС є надзвичайно широкими (не діють навіть імунітети топ-дипломатів і лідерів держав!), то вважають, що палата дає згоду на арешт лише тоді, коли попередні докази причетності людини до злочину здаються "залізобетонними".

Саме цей етап вже пройшов Владімір Путін.

Тепер його мають затримати у кожній зі 123 держав світу, що ратифікували статут МКС, якщо Путін полетить туди з візитом. Усі держави-учасники МКС ратифікували цю процедуру.

Але й є велика "діжка дьогтю" до ложки меду: Путін і без того давно не їздив за кордон; 123 держави – це переважна більшість, але далеко не всі держави світу; навіть ті не надто демократичні держави, що є учасниками Суду, можуть закрити на нього очі: світ вже мав такий досвід.

Владімір Путін став третім в історії світу чинним главою держави, щодо якого МКС видає ордер на арешт. Другим був лівійський лідер Муаммар Каддафі, першим – суданський лідер Омар аль-Башир. 

Крім справи у Міжнародному кримінальному суді Україна має інший пріоритет – створення спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України, який, за задумкою, мав би дозволити також заочне засудження найвищого керівництва РФ – але домовленості про цей трибунал є непростими, і згоди з державами-партнерами щодо його обрисів ще не досягли.

Між тим вже зараз є побоювання, що частина партнерів використовуватиме аргумент "у вас вже є звинувачення проти Путіна в Міжнародному кримінальному суді, тож, можливо, додатковий трибунал не потрібен?"

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Суд замість трибуналу? Що означає ордер з Гааги на арешт Путіна та чому цього недостатньо.