Чим стане зміна влади у Чорногорії: перемогою ЄС чи РФ
Вівторок, 21 березня 2023, 18:40
Перший тур президентських виборів у Чорногорії, що пройшов 19 березня, не просто подарував сенсацію – він показав, що незабаром на політичну систему країни чекає масштабне переформатування.
Про те, які зміни чекають на Чорногорію і що це означає для її прозахідного курсу читайте в статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Чорногорія шукає нові обличчя: чи стане зміна влади тріумфом проєвропейських сил.
Перший сигнал, що традиційна "біполярна" система чорногорської політики добігає кінця, пролунав восени минулого року.
Тоді, на місцевих виборах, які проводилися у найбільших містах Чорногорії, досить несподівано перемогу отримала зовсім нова політична сила – зареєстрований того ж року громадський рух "Європа зараз".
Засновниками цього руху є два колишні міністри в уряді Здравка Кривокапича: Милойко Спаїч (ексміністр фінансів) та Яков Мілатович (очолював Мінекономіки).
Обидва міністри стали відомі завдяки розробленій ними амбітній, проте суперечливій економічній реформі. Вона передбачала стрімке підвищення зарплат і пенсій, тоді як гроші на це планувалося взяти шляхом різкого скорочення соціальних виплат, в першу чергу – на охорону здоров'я.
Ця реформа так і не була реалізована повною мірою, проте суттєво збільшила популярність двох міністрів, що зробило майже неуникним їхній похід у політику.
Новий рух в Чорногорії було створено "хорошими сербами", які, з одного боку, виступали за посилення зв’язків із Сербією та активно підтримували Сербську православну церкву (в Чорногорії вона стала повноцінним політичним гравцем), але з іншого – виступали за збереження західного курсу та за прискорення вступу в ЄС.
"Багато західних дипломатів, що спілкувалися з лідерами цього руху, заявляють, що це абсолютно прозахідні політики, попри їхнє сербське походження та зв’язки із СПЦ. Звичайно, це обнадіює, проте не варто забувати, що західні дипломати раніше неодноразово помилялися щодо чорногорських політиків", – на умовах анонімності розповідає один дипломат.
У першому турі Яков Мілатович отримав підтримку 29,1% виборців. Тим самим він поступився лише чинному президенту Міло Джукановичу (35,3%).
Чорногорські політологи вважають, що шанси на перемогу Джукановича стали критично малі.
Так, Джуканович та його Демократична партія соціалістів Чорногорії має стійке ядро прихильників, що й забезпечило президенту лідерство у першому турі. Проте це ядро продовжує скорочуватися.
Головна проблема полягає у токсичності чорногорського президента.
Ця токсичність, разом із банальною втомою від багаторічного лідера країни, заважатиме Джукановичу залучати голоси виборців, які підтримали в першому турі інших кандидатів.
Та найцікавіших подій можна очікувати вже після оголошення переможця президентських виборів.
Дострокові парламентські вибори, які за два дні до першого туру оголосив президент Джуканович, стають справжнім подарунком долі для Мілатовича. У разі його перемоги ці вибори дають реальний шанс "Європі зараз", яка поки не має жодного мандата, не просто закріпитися у парламенті, але й претендувати на отримання найбільшої фракції.
Це остаточно переформатує чорногорську політику.
Проте залишається питання, яким буде вибір "Європи зараз", якщо для здобуття більшості їй треба буде створювати коаліцію або з ДПС Джукановича, або із проросійським "Демфронтом".
Розрахунок ЄС полягає в тому, що нову коаліцію сформують прозахідні сили, і це дозволить прибрати всі перешкоди на шляху Чорногорії до членства у Євросоюзі.
Можливо, "Європа зараз" й не потребуватиме партнерів по коаліції, отримавши монобільшість.
Дуже ймовірно, що формування прозахідної коаліції буде неможливе без участі ДПС Джукановича. Швидше за все, Захід з усіх сил лобіюватиме саме такий формат коаліції.
Але тут є чимала проблема.
Для більшості чорногорських партій коаліція з ДПС вкрай неприйнятна, принаймні поки її лідером залишається Джуканович.
Тож гарячий політичний сезон триватиме у Чорногорії й після завершення президентських та парламентських виборів.
Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Чорногорія шукає нові обличчя: чи стане зміна влади тріумфом проєвропейських сил.