Як заради пенсійної реформи Макрон пішов на конфлікт із більшістю французів

Король Великої Британії Чарльз III хотів зробити символічний крок – свій перший державний візит здійснити саме до Франції.

Втім, символізму не вийшло. Візит, який мав розпочатися 26 березня, скасували через масштабні протести.

Протести проти пенсійної реформи розпочалися у січні – і не думають завершуватися. Одночасно країною проходять масові страйки.

Крок Парижа щодо перенесення візиту короля Британії став демонстрацією того, що ситуація у країні дійсно дуже непроста.

Про те, навіщо президент Макрон пішов на ухвалення такого непопулярного рішення щодо пенсійної реформи і які в нього шанси перемогти у цьому протистоянні, читайте в статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка і завідувачки інформаційно-аналітичного відділу Українського інституту Надії Коваль Франція у вогні: як Макрон пішов на вкрай непопулярну реформу і куди це заведе країну.

Останнього разу пенсійний вік у Франції підвищували у 2010 році (з 60 до 62 років) – і ця реформа стала однією з головних причин зниження рейтингів тодішнього президента Ніколя Саркозі, що не дозволило йому піти на другий термін.

Втім, навіть після цього підвищення пенсійного віку у Франції до 64 років він залишається нижчим, аніж у сусідніх країнах.

Для порівняння, в Іспанії на пенсію виходять у 65 років, у Великій Британії – у 66, у Німеччині та Італії – у 67. 

А сам процес підвищення пенсійного віку має проходити дуже поступово, триваючи до 2030 року

У Франції діє солідарна пенсійна система (так само, як і в Україні), що означає, що гроші на пенсії сплачуються з податків нинішніх працюючих. Ця система добре працює лише у суспільствах зі стабільним зростанням населення, що дозволяє постійно збільшувати кількість робітників, які сплачують відрахування до пенсійної системи.

Натомість у Франції (як і в Україні) ситуація геть протилежна – передовсім через зростання очікуваної тривалості життя, стрімко зростає чисельність пенсіонерів.

Як пояснював логіку своїх дій президент Макрон, в часи, коли він розпочинав трудову діяльність, у країні було 10 мільйонів пенсіонерів, тоді як зараз їх вже 17 мільйонів.

На відміну від України, таке збільшення кількості пенсіонерів призводить не до зменшення належних їм виплат, а до посилення податкового тиску на працюючих. Як наслідок, економісти свідчать, що рівень життя середнього французького пенсіонера перевищує рівень життя середнього працівника, що забезпечує їхній добробут.

А до 2030 року кількість пенсіонерів у Франції має перевищити 20 мільйонів, що стане непосильним тягарем для економіки.

Слід зазначити, що реформа має й інші нововведення. Зокрема, збільшення мінімального трудового стажу, який дозволяє претендувати на пенсію. З 2027 року він має складати 43 роки. А відповідно, далеко не всі французи матимуть змогу вийти на пенсію в 64 роки.

Цю норму активно критикує ліва опозиція, зазначаючи, що вона ставить у нерівне положення жінок, адже вони часто вимушені робити перерви у роботі для догляду за дітьми.

А на додачу реформа уніфікує умови виходу на пенсію, прибираючи більшість винятків. А зважаючи, що за кожним винятком стоїть профспілка, ця норма теж була сприйнята вкрай вороже.

11 березня Сенат схвалив законопроєкт про пенсійну реформу. 

Голосів "Республіканців" теоретично мало вистачити й для схвалення законопроекту у Національній асамблеї (нижній палаті парламенту). Проте існував істотний ризик, що далеко не всі депутати-республіканці погодяться голосувати за законопроект Макрона.

Зважаючи на ці розрахунки, президент вирішив задіяти суперечливий інструмент – статтю 49.3 конституції, яка дозволяє уряду схвалити законопроєкт в обхід нижньої палати, але при цьому взявши на себе відповідальність за нього.

Завдяки цьому депутати отримали можливість поставити питання вотуму недовіри уряду Елізабет Борн. Та її уряд пережив два голосування про вотум недовіри.

Суперечливий спосіб схвалення пенсійної реформи (ст. 49.3 часто називають антидемократичною, хоч і цілком законною) обурив багатьох французів, що дало "друге дихання" вуличним протестам та страйкам.

А на додачу різко обвалився рейтинг глави держави.

Крапку в пенсійній реформі ще не поставлено. Скандальний законопроєкт ще має розглянути Конституційний суд – він може повністю відхилити реформу або її окремі положення.

Французькі профспілки обіцяють продовження протестів і після оголошення рішення КС. Проте видається сумнівним, що їм вдасться довго тримати високий градус протистояння. І тим більш малоймовірне тривале продовження страйків.

Своєю чергою старт пенсійної реформи дозволить Макрону, як і було обіцяно, оперативно підвищити розмір мінімальної пенсії – вона зросте до 1200 євро, і це має послабити критику на її адресу.

Докладніше – у статті Юрія Панченка і Надії Коваль Франція у вогні: як Макрон пішов на вкрай непопулярну реформу і куди це заведе країну.