Чому Київ не підтримує “гібридний трибунал” для Путіна, який просуває Захід

Якщо на початку повномасштабного вторгнення військ РФ до України західні партнери здебільшого виступали проти трибуналу для російського керівництва, то зараз на Заході є консенсус, що трибунал має бути створений. 

Але, досі немає розуміння, як це станеться. Погляди Києва та західних колег тут різняться, тож на розгляді – кілька варіантів.

Про те, чому питання цього трибуналу стоїть так гостро, як він повинен працювати та хто, крім Путіна, може опинитися на лаві підсудних, читайте в статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Три сценарії трибуналу для Путіна. Як довести до вироку міжнародний суд над керівництвом РФ. А для тих, хто віддає перевагу відео, ми підготували пояснення у відеоформаті.

Президент Владімір Путін є воєнним злочинцем, відповідальним за тисячі втрачених життів, за вчинені в Україні злочини проти людяності та, на переконання багатьох українських юристів, за геноцид.

Для нас ці твердження можуть звучати як аксіома. Нащо доводити очевидне?

Але для багатьох у світі – юристів, політиків та звичайних громадян навіть у європейських країнах – це не так. Досі для західних гравців Путін не є злочинцем, бо за принципами права це можна стверджувати лише після обвинувального вироку суду – а такого суду досі не було.

У середині березня Міжнародний кримінальний суд (МКС) оголосив ордер на арешт президента РФ Путіна через підозру у причетності до кампанії з викрадення і депортації в Росію українських дітей. Слід підкреслити, що це єдиний постійно діючий суд (розташований у Гаазі), який має право обходити імунітети керівництва держав.

Та є ще один злочин, де вина Путіна очевидна та просто незаперечна. Це злочин агресії. Додамо, що інші воєнні злочини російського керівництва ще важче доводити.

Розв’язування агресивної війни за нормами міжнародного права також є злочином, покарання за нього передбачене найновішою редакцією Римського статуту. Та й, зрештою, цей злочин є основою усіх інших – без вторгнення до України РФ не могла би вчинити жоден із воєнних злочинів.

То чому ж Міжнародний кримінальний суд не виписав ордер на арешт Путіна за агресію? Бо у цьому питанні суд має обмеження. Стаття про злочин агресії може бути застосована лише проти керівників тих держав, які ратифікували не лише сам статут, а й доповнення до нього щодо злочину агресії. Росія взагалі не ратифікувала Римський статут.

А для того, щоб покарати за агресію, потрібно створити новий міжнародний орган, який буде уповноважений розслідувати цей злочин. Саме цей орган Україна просуває під брендом "Спеціального трибуналу щодо злочину агресії".

У рамках роботи над створенням спецтрибуналу Україна ставить питання про те, що цей орган повинен мати право на заочний процес. Бо, наприклад, Міжнародний кримінальний суд не починає процес, доки підсудного не заарештують та не доставлять до Гааги. Створити спецтрибунал з правом заочного процесу теоретично можливо. Інакше підозра, висунута російським посадовцям, так і залишиться підозрою до їхньої смерті, а всі зусилля зі створення "трибуналу для Путіна" можуть бути марними.

Найправильніший та юридично бездоганний варіант створення суду, який долає імунітет "тройки" (troika – чинні голова держави, прем’єр-міністр та очільник МЗС) – це створення спеціального трибуналу рішенням Ради безпеки ООН. Утім, він буде заблокований Росією.

Отже, доводиться обирати між кількома "проблемними", тобто юридично неідеальними варіантами.

Перший такий варіант – це створення спецтрибуналу рішенням Генасамблеї ООН. Може знадобитися 100+ держав, що згодяться на трибунал (хоча може виявитися достатньою і менша кількість). У будь-якому разі, це багато – але цілком досяжно, якщо до лобіювання долучаться США та ключові члени ЄС.

Але ключові західні країни поки не готові до такого.

Другий варіант створення спецтрибуналу – через багатосторонній договір.

У міжнародному праві є концепція, за якою договір, під яким підписалися і який ратифікували 60+ країн, вже визнається таким, що висловлює думку світової спільноти.

Але і тут все дуже непросто з трьох причин. 

Головне – для низки західних країн це видається ще більш небезпечним. Китай разом із Росією можуть у відповідь зібрати більше 60 країн, що підпишуться під договором про симетричний "антиамериканський" трибунал, який розпочне заочний "міжнародний" процес з кримінального засудження Байдена, Буша тощо. Приводу знайдуть легко! Туди за бажання запишуть навіть "бомбардування дітей Донбасу", а Росія допоможе зі збором "доказів".

Тому зараз Україну переконують погодитися на третій варіант – "гібридний трибунал".

Точного визначення немає, але зараз у діалозі з партнерами йдеться про суд, який діятиме за законодавством України і зможе засуджувати злочинців відповідно до Кримінального кодексу України – але діятиме за кордоном (йдеться про його резиденцію в Гаазі), а його суддями будуть одночасно представники України та міжнародні судді.

Ідеологи цього варіанта кажуть, що для України як для жертви агресії імунітет російського керівництва не має значення. Крім того, цей варіант знімає питання щодо швидкості провадження і щодо можливості заочного засудження – в українському КПК воно вже є.

У Києві з цим не згодні та кажуть, що твердження про зняття імунітетів – спірне, а міжнародна легітимність такого процесу викликає питання. Якщо Україна скаже, що засудила Путіна – то хто погодиться з тим, що йдеться про міжнародне засудження? І чи не буде контраргументу про те, що Україна має конфлікт інтересів?

Також є величезні питання із законністю створення такого суду. Конституція України прямо забороняє створення спеціальних судів (а тут йдеться саме про спецтрибунал на один злочин), а також зобов’язує суд виносити рішення "іменем України". Отже, для запуску такого трибуналу потрібно буде змінювати Конституцію – а це неможливо до завершення надзвичайного та воєнного стану.

Словом, усі три варіанти є проблемними. І остаточний вибір ще не зроблений.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Три сценарії трибуналу для Путіна. Як довести до вироку міжнародний суд над керівництвом РФ.