У боротьбі Шотландії за незалежність настала нова віха. Нікола Стерджен, що була обличчям кампанії за відокремлення країни від Сполученого Королівства, пішла у відставку з посади лідерки Шотландської національної партії (ШНП), а отже – й першої міністерки, тобто очільниці уряду.

Але те, хто тепер очолив ключову "пронезалежницьку" партію Шотландії, є особливо цікавим.

Наступником Стерджен став британець пакистанського походження Хумза Юсаф. Він – перший небілий і перший мусульманин на цій посаді. 

Про те, ким є наступник Стерджен і чому це важливо не лише для Шотландії, а й усієї Британії, читайте в статті журналіста ЄвроПравди Олега Павлюка Шотландія шукає ідентичність: чого чекати від першого мусульманина на чолі уряду країни.

Відставка Нікола Стерджен з посади першого міністра Шотландії стала непересічною подією у історії цієї країни. На початку цього року вона заявила, що йде у відставку, аби дати шотландським націоналістам "волю обрати свій шлях", який може співпасти з її баченням, а може й ні.

І хоча конкретики не пролунало, всі зрозуміли, що йдеться про питання відокремлення Шотландії від Сполученого Королівства.

Стерджен хотіла перетворити свою Шотландську національну партію (ШНП) на "партію одного питання" – питання відокремлення. Тоді б вибори, за її словами, стали де-факто голосуванням за незалежність Шотландії, і в разі достатньої підтримки створили б тиск на Лондон. 

І хоча питання незалежності – частина політичної програми шотландських націоналістів, далеко не всі однопартійці Стерджен підтримали її план.

Через суперечки в лавах шотландських націоналістів, фінансових претензій з боку правоохоронців, а також особистий конфлікт між Ніколою Стерджен та її попередником Алексом Салмондом призвели до того, що з партії з 2019 року вийшли 50 тисяч людей – це понад третина членів.

Але політсила й далі залишається найбільш популярною в країні.

У цих умовах перезавантаження керівництва ШНП було справді логічним кроком.

Змагання за посаду лідера партії, а за сумісництвом очільника уряду Шотландії виявилось напрочуд напруженим. І тому, що воно відбулось уперше з 2003 року, і тому, що два головні претенденти представляли два відмінні шляхи розвитку країни.

Та переміг Хумза Юсаф.

Юсаф, уродженець Глазго, є британцем у першому поколінні. Його батько мігрував до Шотландії з Пакистану, а мати – з Кенії, де народилася у родині пакистанців. 

Політикою Хумза Юсаф почав цікавитись ще під час навчання в Університеті Глазго, після терактів 11 вересня 2001 року у США й американської війни в Іраку, в якій узяла участь і Британія. За деякими свідченнями, участь в антивоєнних акціях того часу наштовхнула Юсафа до думки, що лише незалежність дозволила би Шотландії уникнути участі у війні.

Хай там як, та після нетривалої роботи в кол-центрі він спершу стає помічником депутата Шотландської національної партії, а у 2011 році - вперше сам обирається до Холіруду (шотландського парламенту) й швидко будує кар’єру.

З 2016 року Юсаф обіймав різні міністерські посади в уряді Ніколи Стерджен. Та його досягнення й репутація за цей період – неоднозначні.

Приміром, на посаді міністра транспорту йому виписали штраф за кермування авто знайомого без належних документів. На посаді міністра юстиції - запам’ятався законом про криміналізацію "підбурювання до ненависті", який, як побоювались критики, міг стати інструментом цензури (закон тоді ухвалили, та він так і не набув чинності).

А нещодавно з новим першим міністром Шотландії стався неприємний епізод, пов’язаний з війною в Україні.

Під час зустрічі з українськими жінками в Единбурзі він жартома спитав: "А де всі чоловіки?" Здивовані українки пояснили, що вони - в Україні, яку захищають від російського вторгнення. 

Юсаф потім стверджував, що він не відчув, щоб його слова образили жінок. Та критику серед однопартійців і політичних опонентів викликали.

Попри це, соратники називають нового голову уряду Шотландії хорошим комунікатором, який найкраще підійде для об’єднання шотландських націоналістів. Можливо, й так; щонайменше, цей виклик йому доведеться долати, надто як врахувати, що переміг він із перевагою в лічені відсотки голосів.

Імовірно, більше конкретики від нового першого міністра Шотландії ми почуємо в четвер, коли він братиме участь у перших парламентських дебатах у новій ролі. Й головна увага, звісно, буде прикута до того, яку стратегію він проголосить щодо досягнення незалежності Шотландії.

Докладніше – у матеріалі Олега Павлюка Шотландія шукає ідентичність: чого чекати від першого мусульманина на чолі уряду країни.