Події 7 березня у Тбілісі (детальніше про них – у статті "Бій за європейське майбутнє" та у відеорозборі від ЄвроПравди) вразили багатьох українців. І це змушує поставити питання: якою має бути реакція на це офіційного Києва?

В редакції ЄвроПравди переконані, що Україна на всіх рівнях – від президента до представників суспільства – має відкинути умовності та прямо підтримати грузинський народ, який бореться зараз не лише проти чинної влади, а й за своє майбутнє. 

І не лише своє.

Про те, чому Україні слід бути більш різкою з грузинською владою, читайте у статті редакторів ЄвроПравди Сергія Сидоренка і Юрія Панченка До біса дипломатію? Як має діяти Україна у відносинах з Грузією та її владою.

Підтримка Україною на всіх рівнях грузинського народу означатиме прямий дипломатичний конфлікт із владою Грузії. Але це треба робити, навіть розуміючи, що це погіршить відносини з офіційним Тбілісі (вони і без того погані, але можуть бути ще гірші).

Так, це означає – "до біса дипломатію". Але саме це зараз потрібно Україні. І ось чому.

По-перше, насправді навіть традиційна європейська дипломатія вже не є такою "сухою", як це було 15-20 років тому.

У ній дедалі частіше з’являється місце для категоричності та емоцій. Так, це досі винятки, і напевно, лишатимуться ними. Але те, що відбувається у Грузії зараз та останні кілька років, поза сумнівом, є винятковим і потребує виняткового ставлення.

По-друге, чинна влада Грузія стає відверто ворожою до України.

Так, грузинська влада приймає українських біженців та відправляє гуманітарні вантажі в Україну. Але одночасно офіційне Тбілісі відмовляє у допомозі зброєю та звинувачує Київ у бажанні втягнути його у війну з РФ.

І це – далеко не всі проблеми у наших відносинах. 

По-третє, навіть за ворожості у відносинах з офіційним Тбілісі народ Грузії у переважній більшості лишається дружнім до України.

По-четверте, і це ще одна важлива зміна сучасної дипломатії – зараз, за умов багатополярного світу з множинними лініями розломів, вже неможливо "дружити з усіма".

Вибір України – членство в ЄС та НАТО, що накладає зобов’язання, які є природними для держави-кандидата.

Чинна влада Грузії зробила цивілізаційний вибір. Ухвалення закону, який гарантовано руйнує європейські та євроінтеграційні перспективи Грузії – це свідомий вибір Тбілісі, після якого шлях країни на Захід за чинного режиму просто закритий.

Скинути цю владу – завдання грузинських громадян, Україна – боронь боже – не має брати у цьому участі.

Також не нам вирішувати, як саме грузини повинні зробити чинний режим надбанням історії – чи потрібен для цього революційний шлях, чи достатньо еволюційного.

Але ми цілком маємо право і навіть обов’язок прямо та без дипломатичних тонкощів заявити, що з чинною грузинською владою ми вже нічого не чекаємо і не сподіваємося на домовленості з нею.

Саме так, як це зараз роблять ЄС та США, виступаючи з незвично жорсткими заявами про події у Тбілісі.

І тут є добра новина.

Схоже, що офіційний Київ має приблизно таку ж позицію.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка і Юрія Панченка До біса дипломатію? Як має діяти Україна у відносинах з Грузією та її владою.