Українсько-румунський кордон має довгу історію розвитку і стагнації.

Парадоксально, але поштовх до розвитку українсько-румунський кордон отримав саме з початком повномасштабної військової агресії РФ проти України.

Про те, які чинники сприяли, а які перешкоджали розбудові кордону та прикордонної інфраструктури між Україною та Румунією та чи може цей досвід бути використаний для розбудови кордону з іншими державами, читайте в статті Євгенії Григор’євої та Ірини Сушко з аналітичного центру "Європа без бар’єрів" Як повномасштабна війна дала поштовх розвитку кордону з Румунією.

Ще до війни рух через українсько-румунський кордон був інтенсивним, але пропускна інфраструктура вздовж 613,8 км кордону була розподілена нерівномірно.

На українсько-румунській ділянці кордону функціонувало 18 пунктів спрощеного пропуску через спільний держкордон.

З них: шість автомобільних, три залізничних, три піших, п'ять річкових та один із невизначеним статусом.

З кінця 2003 року було затверджено перелік шести міжнародних пунктів пропуску (ПП) на українсько-румунському кордоні, що складався з двох автомобільних та трьох залізничних у Закарпатській та Чернівецькій областях. Ще один ПП "Солотвино – Сігету Мармацієй" перебував на стадії будівництва, відкриття відбулося лише наприкінці 2006 року.

У 2010 році за ініціативою румунської сторони було закрито п'ять з шести місцевих ПП у Чернівецькій області.

До питання відновлення руху на закритих пунктах сторони повернулися лише за два роки, задекларувавши намір відкрити міжнародні пункти пропуску на місці колишніх місцевих, після приведення їх до відповідних стандартів.

Паралельно тривала робота з пошуку коштів на фінансування прикордонної інфраструктури.

Початок робіт став можливий завдяки програмі Європейського інструменту сусідства та партнерства Black Sea Basin ENPI/ CBC, що у 2013 році розпочала реалізацію проєкту "Облаштування міжнародних автомобільних ПП "Красноїльськ" та "Дяківці".

Втім, як показує українська практика розбудови інфраструктури, наявність коштів – це лише половина успіху інфраструктурного проєкту.

Тож для повного відкриття пунктів пропуску знадобилося майже 10 років.

Восени 2022 року ПП "Красноїльськ", а в лютому 2023 року ПП "Дяківці", відкрилися та були запущені в роботу.

Очікуються зміни й на ПП "Порубне – Сірет". У рамках програми CEF у січні 2023 року поданий проєкт щодо проведення робіт із розширення зв’язку пункту пропуску з додатковими чотирма смугами руху. Проєкт може бути затверджений у травні 2023 року, роботи можуть розпочатися вже влітку цього року.

На залізничному напрямку 18 січня 2023 року після багаторічної перерви було відновлено рух пасажирських поїздів ділянкою "Рахів – Ділове – Валя Вішеулуй".

Попри наявну динаміку розвитку інфраструктури на українсько-румунському кордоні, все ж помітною залишається його диспропорція.

Станом на кінець березня 2023 року Івано-Франківська область є єдиним прикордонним регіоном, який не має жодного пункту пропуску.

Питання відкриття ПП в області порушують з 1994 року, але воно досі не знаходить належної підтримки.

Попри відому формулу, що інфраструктурний проєкт – це передовсім про гроші, важливою залишається координація та взаємодія всіх тих, хто залучений у розбудову кордону по обидва його боки.

Інтегроване управління кордонами дозволяє залучати всіх гравців, залишаючи місце для фасилітації процесів зацікавленій, але неупередженій стороні.

Швидкий прогрес у розвитку пропускної спроможності частини українсько-румунського кордону після початку вторгнення великою мірою став можливим завдяки Українсько-румунській митній робочій групі, яка була створена у травні 2022 року. 

З огляду на плани з продовження розвитку українсько-румунської ділянки кордону робоча група має всі шанси набути статусу одного з ключових майданчиків для вироблення коротко- та довготермінових проєктів.

На думку експертів, додатковими перспективними проєктами для прискорення руху товарів через українсько-румунський кордон наразі є будівництво дороги "Рені – Галац" (довжиною 3 км, паралельно до наявної), а також будівництво хайвею А7 "Констанца – Сірет".

Офіційний термін завершення будівництва автомагістралі A7 – 2026 рік. Проте представники Мінінфраструктури Румунії анонсують завершення робіт на рік раніше.

До нових інфраструктурних проєктів має увійти будівництво ще кількох пунктів пропуску. 

Позитивний досвід стратегічних консультацій представників Консультативна місія ЄС в Україні (КМЄС) у складі робочої групи має бути поширений на інші ділянки кордону завдяки створенню аналогічних робочих груп, про що вже існують попередні домовленості.

Водночас не слід забувати, що основний мандат КМЄС охоплює сферу стратегічних консультацій щодо процедур перетину кордону. Натомість сприяння розбудові прикордонної інфраструктури є тимчасовим завданням у межах реалізації Ініціативи "Шляхи солідарності".

Докладніше про все це – у матеріалі Євгенії Григор’євої та Ірини Сушко Як повномасштабна війна дала поштовх розвитку кордону з Румунією.