Посол Китаю у Франції Лу Шає під час інтерв’ю швейцарському журналісту Даріусу Рошбену зробив вкрай скандальну заяву, яка викликала потужну реакцію в іноземних медіа, серед політиків та дипломатів.

Причиною такої потужної реакції є те, що висловлювання посла фактично поставили під сумнів незалежність, суверенітет і міжнародно визнані кордони України та низки країн світу та опосередковано виправдали незаконну анексію Криму під приводом "історичних територій Росії".

Зазначене не відповідає офіційній позиції Китаю, наріжним каменем зовнішньої політики якого є непорушність державних кордонів.

Попри це, скандальна заява китайського дипломата все одно залишає багато питань, правильна відповідь на які вкрай важлива для розуміння зовнішньої політики Пекіна і, зокрема, перспектив україно-китайських відносин. Докладніше – у статті запрошеного наукового співробітника Тайванського інституту досліджень національної оборони та безпеки Юрія Пойти Китайський натяк: що стоїть за "помилкою" посла КНР у скандальній заяві про Україну.

Аналіз відео та тексту інтерв’ю дозволяє зробити висновки, що скандальна заява навряд чи була спеціально підготовлена чи узгоджена з МЗС Китаю.

Відповідаючи на запитання про Крим, посол згадав про нібито "історичну належність Криму до Росії", можливо, намагаючись таким чином провести паралелі з належністю Тайваню до Китайської імперії династії Цін.

Таким чином посол в першу чергу намагався легітимізувати претензії КНР на Тайвань.

Проте у відповідь на аргумент журналіста про те, що належність Криму до України визначається міжнародним правом, дипломат, ймовірно, не бажаючи визнавати свою помилку, поставив під сумнів легітимність суверенітету країн колишнього СРСР та України зокрема.

Як наслідок, заяви Лу Шає були негативними для іміджу КНР, змусили китайське МЗС виправдовуватись та запевняти в повазі до суверенітету інших країн.

Сам факт сумніву високопоставленого китайського дипломата стосовно міжнародного статусу України та застосування приводів історичної належності територій має бути тривожним дзвінком.

Оскільки заява посла може відображати спосіб мислення Китаю та бути реальною, а не декларованою позицією китайського керівництва стосовно суверенітету України та інших пострадянських країн.

По-перше, китайські аналітики сприймають Україну як "територію російської зони впливу, яка внаслідок державного перевороту, кольорової революції, організованої Вашингтоном, опинилася під контролем Заходу. І це лише справа часу, коли Москва поверне назад свої історичні землі".

По-друге, дані тези також присутні в офіційних документах Китаю, зокрема в нещодавно опублікованій доповіді на сайті МЗС Китаю "Гегемонія США та її небезпека".

Крім того, після початку повномасштабного вторгнення Китай просував встановлення зон впливу та домінування "великих" країн над "малими".

По-третє, заяви Китаю про те, що Україна "не повинна бути зоною конфліктів, а має стати містком для співробітництва між Заходом і Сходом", позбавляє Україну суб’єктності.

Реальну, а не декларативну позицію Китаю стосовно "недостатньо ефективного" міжнародного статусу України потрібно врахувати під час вибудовування нової формули співпраці з Пекіном.

Київ нарешті повинен сформувати нову модель відносин із Пекіном, яка буде позбавлена ілюзій та завищених очікувань та врахує загрози з боку КНР.

Докладніше – у матеріалі Юрія Пойти Китайський натяк: що стоїть за "помилкою" посла КНР у скандальній заяві про Україну.