Коли Україна стикнулася з військовою агресією РФ та окупацією своєї території, це призвело до зростання підтримки нашого вступу до НАТО. У Грузії, де Росія окупувала частину території, – суспільство також тяжіє до Альянсу.

А от у Молдові, де є придністровський регіон під фактичною російською окупацією – подібного ефекту не спостерігається. 

Про те, чому молдовани виявилися геть не схожими на українців у цьому питанні, "Європейська правда" поговорила з Артемом Филипенком, експертом Національного інституту стратегічних досліджень та фахівцем з питань Молдови – і ми радимо продивитися коротке відео. А текстовий виклад основних тез дискусії редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка з Филипенком – у матеріалі Чому Молдова не хоче йти до НАТО та як планує здолати Придністров’я.

Почнемо з того, що Молдова не тільки не хоче, але й не може стати членом НАТО.

По-перше, за конституцією Республіка Молдова є нейтральною країною.

І коли цю норму прописували у тексті конституції, то (на вимогу певних партій) передбачили особливі правила зміни нейтрального статусу. Цей механізм, який поширюється лише на одну статтю, настільки складний, що вихід Молдови з нейтралітету є фактично неможливим.

По-друге, у Молдові поки що немає суспільного запиту на вступ до НАТО.

Соціологічні опитування свідчать, що молдовани не розуміють необхідності НАТО і тому не мають бажання для вступу.

Тут є багато чинників. Є вплив російської пропаганди; є місцеві політики, які постійно переконують молдовських громадян у тому, що нейтралітет є гарантією безпеки.

І взагалі у Молдові є сильні проросійські настрої.

Але зараз є певна позитивна тенденція. Я бачив одне з соціологічних опитувань, що навіть 35-36% громадян Молдови, можливо, підтримали б НАТО.

Ця зміна відбулася саме після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, тобто у Молдові з’являється усвідомлення загрози, але не таке сильне, як в Україні, де вже є чітке розуміння, що "парасолька НАТО" – це гарантія безпеки. 

Зараз влада нарешті перестала прикриватися гаслом, що нейтралітет нібито є гарантією безпеки Молдови. І зовсім революційно прозвучали слова президентки Маї Санду про те, що Молдова може його переглянути.

Армія у Молдові є – як певна умовність, як інститут суспільства вона існує. Для парадів, в принципі, цілком придатна. І хоча молдовські військові брали участь в якихось навчаннях, боєздатної армії це не створювало.

Якщо брати те озброєння, яке є у Придністров’я "на папері", то "придністровська" сторона виглядає більш потужною. Але, на вигляд військова потужність сторін співставна.

На фоні російської агресії низка держав вже оголосила про готовність допомогти Молдові. Зокрема, вже почалося постачання техніки, переозброєння молдавської армії. Також діє уряд Молдови. Вони нарешті вирішили провести збори резервістів. І одночасно Молдова вирішила побудувати ще одну військову базу під Кишиневом.

Врегулювання Придністровського конфлікту, якому вже 30 років, відбувається просто зараз – на полі російсько-української війни. І від деталей того, як завершиться війна, наскільки сильно Росія буде вилучена з усіх міжнародних, політичних процесів, багато в чому залежить і сценарій розв’язання "Придністровського питання".

Докладніше – у матеріалі Чому Молдова не хоче йти до НАТО та як планує здолати Придністров’я.