Цьогорічні вибори в Туреччині багато в чому стали історичними.

Вже сам факт другого туру показує, що половина турецького суспільства вимагає змін.

З іншого боку, результати цих виборів стали розчаруванням і для опозиції.

Про те, від кого тепер залежить перемога на президентських виборах і чи виправдані сподівання опозиції на покращення свого результату за два тижні читайте в статті старшого аналітику Центру досліджень сучасної Туреччини Євгенії Габер і редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Ердоган за крок до перемоги: як вибори у Туреччині вплинуть на політику щодо РФ та України.

Напередодні першого туру кандидат від об’єднаної опозиції, лідер Республіканської народної партії Кемаль Киличдароглу пообіцяв у разі своєї перемоги відновити демократію у країні. 

Втім, як показав перший тур, демократичні традиції в Туреччині вкотре виявилися сильнішими, ніж багато хто очікував: вибори відбулися у достатньо спокійній обстановці і без вагомих порушень у процесі голосування. Громадяни не просто прийшли на виборчі дільниці, але й зробили це в абсолютній більшості – явка склала близько 89%.

Втім, зовсім ідеалізувати ці вибори також не варто.

Достатньо згадати використання владою адміністративного та медійного ресурсу, кампанію з дискредитації опозиції. 

Ще однією проблемою стала різниця між оголошеними результатами першого туру та даними соцопитувань. Існує й доказ на користь того, що показники політичної сили Ердогана дійсно виявилися кращими за оцінки соціологів.

Одночасно з президентськими у Туреччині проходять і парламентські вибори. На них, також попри попередні прогнози, блок "Республіканський альянс" на чолі з Партією справедливості та розвитку Ердогана отримує 49,3% голосів і контролюватиме 326 із 600 мандатів.

Не виключено, що більша підтримка Ердогана пов’язана з побоюваннями виборців щодо поглиблення економічної кризи. І це небезпідставно: інформація про можливість другого туру вже привела до просідання турецької ліри.

Сюрпризом на цих виборах стали неочікувано високі показники ще одного кандидата у президенти – Сінана Огана. Зараз виглядає так, що саме за виборця Огана точитиметься основна боротьба у другому турі. 

Несприйняття суперпрезидентської форми правління об’єднує Огана з командою Киличдароглу. Втім, попри принципові розбіжності Огана з чинним президентом та його союзниками, ймовірність того, що націоналістичний виборець Огана зрештою підтримає Ердогана, також висока.

Попри те, що зовнішня політика фактично не була в центрі уваги цих турецьких виборів, останні дні перед першим туром стали винятком.

Новий тренд задав Кемаль Киличдароглу, заявивши, що має докази спроб російського втручання у вибори в країні. 

У відповідь Ердоган назвав ці звинувачення "ганебними", додавши, що для Туреччини співпраця з РФ є не менш важливою, аніж зі Сполученими Штатами.

Враховуючи послідовну позицію Анкари у підтримці територіальної цілісності України та допомогу в боротьбі зі збройною агресією Росії, перемога Таїпа Ердогана у другому турі (яка зараз видається дедалі ймовірнішою) не змінить відносини Туреччини з Україною.

Але перемога Ердогана одночасно може поглибити відносини Анкари з Москвою.

Зокрема, за рахунок посилення в новому турецькому парламенті присутності крайніх правих та антизахідних сил, бо як мінімум вісім мандатів у новій більшості належатимуть кандидатам з відверто ісламістськими поглядами.

В перспективі це може створити нові ризики для України, до яких Києву треба готуватися вже зараз. 

Докладніше – у матеріалі Євгенії Габер і Юрія Панченка Ердоган за крок до перемоги: як вибори у Туреччині вплинуть на політику щодо РФ та України.